Картки для зорових диктантів

дата публікації: . Надруковано у: Початкова школа



Автор розробки: Фільчакова Анна


Картки для зорових диктантів

У даному посібнику зібрано речення для зорових диктантів. Вони дібрані так, що кожне наступне речення на одну-дві букви довше від попереднього. Зорові диктанти — це одна із форм роботи з розвитку навичок та техніки читання. Методика проведення зорових диктантів (за методикою І.Т.Федоренка) така: а) учитель демонструє речення впродовж 4-7 секунд; б) учні читають його мовчки, тільки очима; в) повторюють це речення про себе (при цьому не можна рухати губами); г) записують; ґ) перевіряють. На одному уроці рекомендується записати 5-6 речень. Для ефективності досягнення бажаного результату зорові диктанти слід проводити систематично на кожному уроці читання чи мови. Більшість речень взяті з творів відомих українських письменників: Т.Шевченка, Г.Тютюнника, А.Головка, М.Стельмаха, М.Рильського, Л.Костенко та ін. Це дає змогу вчителю прищеплювати любов та інтерес до слова, до української мови. Запропоновані речення можна використовувати не лише для репродуктивного відтворення, а й для розвитку творчості учнів. Для учнів та вчителів початкових класів.

Зміст

Ми любимо працю.

Сашко плив учовні.

Тимко спіймав в’юна.

У берізки біла кора.

Наша донечка росте.

Клен цілу зиму спав.

Грім озвався на зорі.

Надходить світанок.

Ще синіє високе небо.

Бабуся дуже гарно шиє.

Тихесенько вітер віє.

В саду дозріли яблука.

Сніг поволі розтавав.

У грубці горіли дрова.

Ясне сонечко сміється.

Тато в полі сіє пшеницю.

Тихо осінь ходить гаєм.

Віра вишиває рушничок.

Ґедзь — шкідлива комаха.

Цього року вродив льон.

Казка була дуже цікава.

Дрімає котик на осонні.

Хилить верба свої віти.

Мама розчісує волосся.

Софійка розплела косу.

Буде наше місто зеленим.

Почала рум’яніти калина.

За лісом виднілося село.

Туман оповив всю долину.

Осінь видалась дощовою.

За селом розкинувся ліс.

Чи нарвали ви м’яти у лузі?

Ніч спустилася на землю.

Сувої хмар заслали небо.

Юрчик швидко вивчив вірш.

Зяблик вилетів із гнізда.

Весело дзюрчить джерело.

Біжить по вулиці струмок.

Хлоп’ята годують голубів.

В небі жайворонки в’ються.

Тече, біжить ріка стрімка.

У горобця короткий дзьоб.

Над Сеймом летіли лелеки.

Стежка біжить серед жита.

У Катрусі зелений олівець.

Розцвіли дзвіночки в лісі.

Нарешті Олексій забив гол.

Вже летить пухнастий сніг.

На долину спустився туман.

Гайок привітно шелестить.

Я люблю, як пахнуть матіоли.

Мама сердито стулила губи.

День у квітні довше квітне.

Моя подружка живе в Полтаві.

Оля співає веселу пісеньку.

Розцвіла калина на узліссі.

По подвір’ю бігали курчатка.

Струмочок в’ється під горою.

З Дніпра подув легкий вітер.

Ходьба корисна для здоров’я.

В повітрі запахло свіжістю.

Після дощу пахло вологістю.

Кожне село має свою історію.

Леся слухала солов’їний спів.

Проворна синичка клює зерно.

По синьому озеру пливе човен.

Верби зеленіють над ставком.

На землю спускалися сутінки.

Весняний сніг зчорнів і змок.

Жовті безсмертники одцвіли.

Грак поважно ступав по ріллі.

Перепел вночі підпадьомкує.

У Пилипка очі, як волошки в житі.

Увечері Андрій полив деревце.

Ми посадили липи, ясени і клени.

Розбитого глечика не склеїти.

Фізкультура зміцнює здоров’я.

Посипалось листячко з ліщини.

Раненько прокидайся, синочку!

Наливалися міддю шатра дубів.

Сніг розтав на вигрітій землі.

Високо на кручі стояло лисеня.

За вікном цвірінькає горобчик.

Василько намалював зоряну ніч.

Намальовані квіти були як живі.

Тихо по морю сонце у хвилях грає.

Чому ти, Миколко, не вивчив уроки?

Хмари низько висіли над землею.

Ніч стелилася росою по люцерні.

Мороз холодні вікна помережив.

Оксана виконала мамину просьбу.

Десь недалечко закувала зозуля.

До синього неба тягнися, дубочку.

Летіла хмарка, мов тополиний пух.

Птахи над морем розминали крила.

Їжачок забрався у своє кубельце.

Ластівка щебече над моїм вікном.

Розлилася повінню навесні ріка.

Ми посадимо вербу в лузі над водою.

Стежка вилась поміж сосен і дубів.

Кленок вкрився розкішним листям.

Ходімо, Надійко, на річку купатись.

Щоранку Сергійко робить зарядку.

В розчинене вікно долинала пісня.

Згасало сонце за вечірнім пругом.

Холодний вітер гойдав віти ясена.

Весна видалась рання, але затяжна.

Ми збирали з сином на землі каштани.

Грицько помітив на квітці бджілку.

Буйним квітом вкрилась черемшина.

З самого ранку почав сіятись дощик.

На уроках уважно слухай учительку.

Зацвіти, калинонько, ніжним цвітом!

Петрик і Мишко повернулись додому?

В холодку тихенько спочивав Рябко.

Високо в небі закурликали журавлі.

На лататті тремтіла синьоока роса.

Оленка весело поглянула у дзеркало.

Нашій Мар’янці приснився дивний сон.

Сонечко щедро сипало своє проміння.

Ти не плач, Івасику, мама зараз прийде.

От і літо пройшло, відгуло, відпалало.

Ліс стояв чистий, світлий, мовчазний.

Зростають до сонця білокорі берізки.

Улянка любить босоніж бігати по росі.

Хлібом годує тебе рідна Батьківщина.

Учителька сьогодні похвалила Лесика.

Затремтіла від холодного вітру осика.

Валентина ходитиме до третього класу.

На розі двох вулиць побудували будинок.

Ната й Клава збирали лікарські рослини.

Степанко виразно прочитав оповідання.

Наша бабуся напекла пиріжків з вишнями.

Лісовою стежкою ми поверталися до села.

Заспіваймо пісню, друзі, про красу землі.

Перевір свою роботу, виправ усі помилки.

Буйний дощ горохом торохтить по шибках.

Дівчата сплели вінок із польових квітів.

Тремтить від подиху вітру листя на осиці.

Жаби і равлики ховаються від холоду в мул.

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді.

Діти посадили квіти біля обеліска Слави.

Осіннє сонце позолотило ліси, гаї, діброви.

Ковзани не слухались Тетянку, і вона впала.

Село Вишневе розташоване на березі річки.

Сонце пробивалось крізь верховіття сосен.

Поліна встановила новий рекорд з плавання.

Біля бабусиної хати розцвіли чорнобривці.

Дрозди ласують ягідками горобини й калини.

Поле розкинулось недалеко від їхньої хати.

Дідусь пив джерельну воду, чисту, прохолодну.

Колосся від налитого зерна гнулося до землі.

Подивіться — по дорозі торохтить зима на возі.

Зимового ранку діти на лижах вирушили до лісу.

Застелила всі доріжки білими рушниками зима.

Іра і Оля часто сваряться, але й швидко миряться.

Коли в кімнаті стало темно, брат увімкнув світло.

Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

Серед поля гнеться тополя та й на козацьку могилу.

В парку біля братської могили горить вічний вогонь.

Добавить комментарий

Люди, участвующие в этой беседе

© 2012 ТОВ «ВГ «ОСНОВА». © 2016 Учительський Журнал он-лайн. Всі права захищено.  Joomla! - безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU/GPL.