Практичні поради щодо подолання перешкод на шляху до самовдосконалення

Лекція на тему "Практичні поради щодо подолання перешкод на шляху досамовдосконалення"

Самовдосконалення – це свідома робота викладача з розвитку своєї особистості як професіоналу, що передбачає адаптацію власних індивідуально-неповторних особливостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності і розвиток соціально-моральних якостей, основою яких є процеси самовиховання та самоосвіти. Процес самовдосконалення особистості складається з ряду етапів, які охоплюють цілу систему взаємопов'язаних методів, серед яких найбільш ефективними вважаємо методи самопізнання, самостимулювання, самопрограмування, самовпливу.

План

1. Самовдосконалення – навчання все життя.

2. Проблеми при самовдосконаленні.

3.Перешкоди на шляху до самовдосконаленні: сутність та практика подолання.

3.1.Проблеми з метою

3.2.Вантаж попередніх невдач

3.3. Проблеми зі страхом

3.4.Боязнь зробити помилку

3.5.Неправильне ставлення до перешкод

3.6. Відкладання на потім

3.7.Неправильне ставлення до минулого

3.8.Неправильне ставлення до сьогодення та майбутнього

3.9.Множинність і суперечливість бажань

3.10.Неправильні засоби

3.11.Негативні установки

4. Самовдосконаленняна засадах філософії

позитивногомислення

Література

1.Калошин В.Ф. Позитивне мислення: щастя, здоров'я, успіх. – Х.: Вид. група «Основа», 2008.

2. Калошин В.Ф. Секреты успешной жизни. – Х.: Изд. Группа «Основа», 2011. – 224 с.

3.Калошин В.Ф. Як навчитись вчитися – Х.: Вид. група«Основа»,2013. – 194 с.

  • 4.Калошин В.Ф., Гоменюк Д.В. Вчимося перемагати. - Х.: Вид. Група «Основа», 2014. - 112 с..
  • 5.Калошин В.Ф.Візміть на себе відповідальність: ви творець свого життя С. 152 – 164 /В.Ф. Калошин// Життєзнавство в сучасній школі: від теорії до практики: практико зорієнтований посібник / За ред. І.Г. Єрмакова. – К,: , 2016. – 590 с.

6.Калошин В.Ф.Формуємо ефективну життєву філософіюС. 116 – 129 /В.Ф. Калошин// Життєзнавство в сучасній школі: від теорії до практики: практико зорієнтований посібник / За ред. І.Г. Єрмакова. – К,: , 2016. – 590 с.

7.Таппервайн К. Как противостоять превратностям судьбы. – СПб: Питер Пресс,1996.

8.Энтони Р. Преодолеть невозможное. – СПб.: Питер, 1996.Эллис А. Не давите мне на психику. – СПб.: Питер, 1997.


  • 1.Самовдосконалення – навчання все життя.

"Вік живи вік учись!" - рекомендує нам народна мудрість. І хоча прислів'я це родилося, мабуть, у досить далекі часи, воно й у наші дні не утратило свого життєвого сенсу. Більш того, набуло значно глибокого, можна навіть сказати, філософського звучання. Перетворилося із простої, злегка іронічної поради-побажання у настійну переконливу рекомендацію, від виконання якої залежить ледве не сама можливість існування суспільства.

Дійсно, для того, щоб не відстати від розвитку цивілізації, щасливо та цікаво жити, людина змушена учитися усе своє життя, увесь свій вік. Спочатку - навчання у школі, потім - професійна підготовка, навчання на виробництві, середньому або вищому навчальних закладах. Для тих, хто йде у науку, роки навчання в аспірантурі. Однак і на цьому справа ніколи не закінчується.

У наш час практично неможливо прожити із запасом знань, які людина отримала на початку свого життя. Адже, у багатьох галузях сучасної науки й техніки половина усіх знань, що здобуваються у навчальному закладі, через 10 років повністю знецінюється та застаріває.Половина усіх знань... Це дуже великі втрати. Причому не тільки прямі. Крім того, що утворюються цілі області знань, які уже не потрібні, з'являються ще величезні області, про які фахівець (зрозуміло, у тому стані, в якому він вийшов із навчального закладу) просто нічого не знає.

Обсяг інформації щорічно оновлюється: теоретичні знання – близько 5%; професійні знання – 20%.

Період «напіврозпаду» компетентності, тобто зниження її на 50% показує, що за багатьма професіями цей період настає менш ніж через 5 років. Тобто для України часто раніше ніж закінчується навчання фахівця у ВНЗ.

Хто у цьому винний? Ніхто.... Просто такий ритм нашого часу, такі швидкості технічного прогресу. Але, чи можна ліквідувати "втрати на прогрес", що пов'язані з підготовкою спеціаліста? Ну хоча б звести ці втрати до мінімуму? Виявляється можна. І для цього уже робляться відповідні практичні кроки.

Серед заходів, що приймаються, створення нової стратегії підготовки спеціаліста. У вільному викладі вона звучить так: глибокі фундаментальні знання, здатність до швидкої перебудови та засвоєння нових дисциплін і, головне, уміння працювати (вчитися) самостійно.

Світ не стоїть на місці, розвиваються технології, з'являють нові винаходи, і, відповідно, нові можливості. То чи варто людині в таких умовах залишатись зі знаннями на рівні ВНЗ? Звичайно ні.

Важливою умовою для життя в суспільстві є швидка адаптація до нової інформації. Передові країни світу змінюють освітню систему, дотримуючись концепції навчання протягом усього життя.

У документах ЮНЕСКО в якості основних умов реалізації концепції безперервної освіти звертається увага на три фактори: об'єктивна можливість навчання для всіх; мотивація на навчання; володіння навичками самостійного учіння.

Освіта впродовж життя набула сьогодні ключового значення. Вона є відповіддю на виклик, який кидає нам світ, де зміни відбуваються дуже швидко. Завтра неписьменною буде не та людина, яка не вміє читати та писати, а та, що не навчиласявчитися протягом життя, засвідчує відомий американський письменник Ельвін Тоффлер . Освіта повинна зробити людинууспішною… Для успішної кар'єримають значення 15% тверді навички – знання, вузькопрофесійні вміння, а 85% – вміння навчатися протягом життя.

Отже завдання сучасної освіти: навчити вчитися та виробити потребу в навчанні протягом всього життя. І саме вона дозволить фахівцю успішно самовдосконалюватися .

2. Проблеми при самовдосконаленні

Найголовніша перешкода на шляху до самовдосконалення, щастя людини — це сама людина.

Багато людей намагаються покращити своє життя, вони планують сформувати навички позитивного мислення, якості успішної людини (сформувати нову «Я»-концепцію). Особливо це актуально для людей, які займаються педагогічною діяльністю. Чому? Бо перед кожним викладачем постає завдання з виховання активної, творчої, оптимістичної, успішної, щасливої особистості. А як можна виховати таку особистість? Порада одна: самому стати такою особистістю. Проте відомий фахівець у справі досягнення успіху Наполен Хілл стверджує, що мало хто досягає його (лише 2-5 % охочих).

Схожа ситуація існує місце і для педагогів, у яких на шляху до саморозвитку, самовдосконалення постають певні бар'єри — перешкоди, які виникають на життєвому шляху кожної людини, тільки не кожен здатний безболісно їх подолати (для деяких вони взагалі залишаються нездоланними). Що стосується бар'єрів саморозвитку, то вони бувають зовнішніми та внутрішніми, зумовлені об'єктивними та суб'єктивними чинниками.

Зовнішні об'єктивні бар'єри:

  • ü низька заробітна платня, яка не може задовольнити мінімальні життєві потреби; фахівець працює через обставини, що склалися, але як тільки він знаходить роботу, де вища платня, то звільняється з навчального закладу;
  • ü велика сім'я, необхідність піклуватися про своїх учнів і ро­дичів — все це відбирає чимало часу, тут уже не до професійного самовдосконалення;
  • ü значна завантаженість на роботі — 1,5-2 ставки (нікому працювати), що не залишає часу та можливостей для саморозвитку;
  • ü поганий стан здоров'я, необхідність підтримувати його блокують професійне зростання.

Зовнішні суб'єктивні бар'єри:

  • ü На роботі навмисно не створюють умов для сприятливого саморозвитку фахівців;
  • ü ворожість, заздрість і тиск з боку оточення (керівництва, колег), наявність конфліктів — все це блокує прагнення конкретної особи до саморозвитку; х відсутність підтримки та допомоги в цьому питанні з боку адміністрації, якій не потрібні творчі фахівці, які саморозвиваються («ними складно керувати»).

Внутрішні об'єктивні бар'єри:

  • ü відсутність здібностей до саморозвитку, схильність до шаб­лонів і стереотипів;
  • ü відсутність мотивів і потреб саморозвитку;
  • ü нерозвиненість психологічних механізмів самопізнання та саморозвитку, ідентифікації та рефлексії, самоприйняття та самопрогнозування;
  • ü недостатнє володіння технологіями саморозвитку та само­виховання.

Внутрішні суб'єктивні бар'єри:

  • ü власна інертність, лінь, нездатність і небажання мобілізувати себе на зміни, особистісне зростання; х розчарування в професії через невдачі, сприйняття професії як невдячної, надмірно нервової, такої, яка не дає життє­вого задоволення;
  • ü самовпевненість: «Я і так усе знаю, все умію, мені немає чого підвищувати освіту», яка блокує прагнення до змін;
  • ü негативне ставлення до інновацій (упровадження нового), яке порушує звичний устрій і примушує працювати над собою; людина переконана, що будь-які інновації шкідливі й не по­трібні в системі освіти.

Щоб розібратися в причинах такого невтішного становища, розглянемо найважливіші перешкоди на шляху людини до змі­ни «Я»-концепції (самопрограмування, самовдосконалення), які безпосередньо залежать від її поведінки та світовідчуття, а не від зовнішніх причин. Вони мають різну природу: одні пов'язані з неправильним ставленням до зовнішнього світу та часу, інші — з невмінням продуктивно ставити цілі та працювати з ними тощо.

Для людини, яка планує розпочати самовдосконалення, найголовніше — навчитися долати невдачі, адекватно реагу­вати на ті з них, які безумовно зустрічатимуться на її шляху до самовдосконалення. Знання й уміння долати перешкоди допо­може кожному, хто став на шлях самовдосконалення, досягнути поставлених цілей. Розглянемо їх детальніше. Вони є загальними для більшості людей, включаючи, звісно, й педагогів. Для чого їх розглядаємо? Щоб бути готовими до їх подолання.

3.Перешкоди на шляху до самовдосконаленні: сутність та практика подолання.

3.1.Проблеми з метою

Нечіткість мети. Для досягнення успіху людина має чітко уявити своє ба­жання (наприклад, сформувати впевненість у собі). Дуже часто трапляється, що бажання людини нечіткі та невизначені. Буває, вона формулює свою мету на вербальному плані, але на емоцій­ному її не знає. Вона не уявляє своєї мети в образах і шляхів до неї. Мета має бути для людини маяком — для цього вона повинна «горіти». Відсутність чітких цілей приводить людину до внутрішньої розхитаності, дисбалансу та занепаду.

1.Спробуйте створити словесний і візуальний образ кожної мети, уявіть її детально. Не заблудитися у власних думках і бажаннях допоможуть ручка та папір.

2.Коли потрапили в якусь ситуацію, запитуйте себе: «Чого я хочу? Яка мета мого перебування тут?».

3.Візуалізуйте не лише мету, але й шлях до неї, якомога кон­кретніше та детальніше. Мета без шляху перетворюється на фантом.

Недалекоглядність. Людина не завжди може співвіднести сьогоднішню мету з майбутньою, створити стратегію. Керуючись миттєвою метою, вона чинить дії, які шкодять їй в майбутньому, відштовхує ко­рисних людей, «плює в колодязь». Розвивайте в собі далекогляд­ність. Це сприятиме тому, що ви менше робитимете помилок і метушитиметеся, будете обачнішими в своїх діях.

1.Обравши мету, поставте собі питання: що може відбутися, якщо її буде досягнуто через рік, два? Які наслідки вона матиме? Вслухаючись у внутрішню інтуїцію або міркуючи логічно, ви зможете відповісти на своє запитання.

2.Стежте за тим, як співвідноситься ваша миттєва мета з го­ловною.

Помилковість мети. Трапляється, що людина обирає собі за мету те, до чого вона мало схильна, бо введена в оману суспільною думкою або чиїмось впливом. Згодом виявляється, що мета не відповідає її внутріш­ній природі, бо в ній відсутні здібності до обраної справи. Чи зустрічали ви такі ситуації: юнак кілька років підряд вступає до театрального інституту, але не демонструє сценічних талантів; людина роками намагається заснувати власну справу, але не про­сувається в ній?

1.Проаналізуйте, чи не нав'язано вам мету сторонніми, непо­трібними впливами. Про такі ситуації давня мудрість гово­рить досить жорстко: «Краще погана карма, але своя, аніж гарна, але чужа».

2.Треба розвивати те, чим ви є, а не приписувати собі те, чим ви не можете бути.

3.Уявіть собі, що ви досягли своєї мети, подумки перенесіться в те становище, яке за цим відбудеться. Відчуйте, чи будете ви задоволені ним. Чи це те, чого ви так прагнете, заради чого докладаєте стільки зусиль? Якщо ви бачите помилковість мети, то краще зупинитися пізніше, ніж не зупинитися зовсім.

Забуття мети. Перешкода іноді набуває форми нездійснення задуманого. Людина поставила собі певну мету і почала до неї рухатися, але потік життя увірвався в її свідомість, закрутив, роздрібнив її ці­лісне прагнення, відніс у зовсім інші світи. Рано чи пізно політ закінчується, і людина опиняється перед вибором: відмовлятися від раніше задуманого або зібрати волю і свідомо повертати себе до колишніх цілей.

1.Перевірте ще раз мету, в якій сумніваєтеся або від якої ві­дійшли. Якщо мета, як і раніше, є для вас цікавою, якщо вона дозволить подолати вам складнощі та проблеми, не квап­теся від неї відмовлятися. Подумайте, що спонукає вас від­ступитися від мети, і якщо це сили хаосу або інерції, то не йдіть за ними. Візьміть собі за правило не змінювати мету або змінювати лише в крайніх випадках, рідко й обдумано. Не дайте зміні цілей стати звичкою.

2.Спробуйте відновити мету. Насичуйте її силою, заряджайте енергією. Намагайтеся уявити переваги, які принесе здійснен­ня окресленого. Можливо, ви не змогли зробити захопливим процес. Намагайтеся зібрати емоції задоволення та макси­мально наситити ними як мету, так і процес наближення до неї. Поверніться до мети з радістю, як блудний син по­вертається в будинок батьків.

Неповне здійснення задуманого. Дещо інший тип перешкоди — неповне здійснення мети людиною. Витрачається час і сили, але на напівподиху процес зупиняється, завмирає. Людина не може ні повернутися до ста­рого, ні перейти на новий етап. «Дурень той, хто кидає справу на півдорозі й дивиться, що з того вийде», — говорив про таких людей Шіллер. Недостатньо розвинена воля, протидія обставин — звичайні причини того, що перешкоду не подолано. Буває, що людина прагне чого-небудь, але вважає, що чим більше вона ро­бить рухів, тим міцнішою стає стіна перешкоди, і з цієї причини вона залишає справу невиконаною. В людині закладено програму, яка кличе її завершувати справи, доповнювати своє існування до цілісного образу.

1.Не можна тривалий час перебувати в становищі Буриданова осла, який вибирає між двома оберемками сіна. Осел має повернутися в якусь одну сторону і з'їсти хоч оберемок. Визначьтеся, куди вам іти: «ліворуч чи праворуч».

2.Зробіть ревізію незакінчених справ. Спробуйте все, що мож­ливо, довести до логічного кінця, позитивного завершення або взагалі вилучення зі сфери справ. Синдром неповної дії пов'язаний із внутрішнім дискомфортом і чітко відбиває відчуття, пов'язане з переживання незадоволеності та нецілісності.

3.Налаштуйте себе на переживання повноти, навіть у дріб­ницях, аж до щоденного прибирання. Робіть кожну справу з повною увагою, намагайтеся доробити її до кінця, перш ніж перейти до іншої.

  • 3.2.Вантаж попередніх невдач

Людина в минулому часто ставила цілі, але не досягала їх, відчувала розчарування та поразки, намагалася і не могла побудувати життя так, як їх хотілося. Із чималою мірою ймо­вірності можна сказати, що й у наступній справі (наприклад, у формуванні молодим вчителем упевненості в собі) вона зазнає невдачі. Попередні невдачі дуже часто нашаровуються, тобто стають певною, майже матеріальною, силою, яка гальмує про­цес самовдосконалення та змушує обставини повертатися спиною до невдахи. Певною мірою це пов'язано з особливим внутрішнім світом людини, яка звикла зазнавати поразки: навчена гірким досвідом, вона не вірить у себе та свої сили, й заздалегідь орієн­тується на програш.

Така людина проектує своє негативне ставлення до сьогоден­ня та майбутнього на навколишній світ, провокує своїми рисами інших людей на негативне до себе ставлення, створює передумови для поразки. Їй украй складно досягти перемоги в пригніченому стані духу, який для неї став звичкою. Сподіватися на те, що си­туація сприятливо вирішиться сама (наприклад, я зможу впевнено діяти в будь-якій критичній ситуації) в цьому випадку складно. Це лише у звичайних людей життя йде смугами: смуга світла — сму­га темна. У хронічного невдахи світлих смуг не буває, чергуються менш темні з більш темними періодами.

Для того щоб вибратися із невдач, такій людині потрібно відчути необхідність змінити себе, навчитися мислити, відчувати та діяти інакше, підготувати підґрунтя для майбутнього успіху. Адже успіх не є випадковим збігом обставин, а певною комбіна­цією, підготованою попереднім досвідом і діями людини. Люди­на, яка звикла перемагати, навіть із невдач уміє отримати зерна досвіду, обертаючи ситуацію в цілому на свою користь. Людина ж із психологією невдахи навіть сприятливий шанс знищить або не помітить у темній хмарі своїх невдалих реакцій.

1.Перегляньте своє життя та складіть список своїх невдач: йдеться про великі справи, які не мали успіху або ні до чого не привели. Окремий список складіть для невдач, які ста­лися за останній рік.

2.Подумайте над кожним пунктом і виділіть причини, через які трапилася невдача. Випишіть їх. Подумайте, яких при­чин ви можете легко позбутися.

3.Постарайтеся мислити позитивно, припускаючи, що вихід із ситуації є — а він завжди є, якщо людина готова працю­вати. Робіть висновки з попередніх невдач, але намагайтеся долати те негативне відчуття, яке пригнічує вас і розвиває певну безкрилість. Невдача — це, насамперед, тягар. Із по­доланням її вам стає краще, ви відчуєте приплив сил.

  • Перед кожною справою (з урахуванням і вашого наміру швид­ше адаптуватися до нової діяльності учнів, необхідності від­повідати на їхні каверзні запитання), за яку ви беретеся, уявляйте собі, що ви приваблюєте до себе енергію успіху, що успіх тече до вас, як ріки до моря.
  • 3.3. Проблеми зі страхом

Страх поразки. Сильна людина не боїться поразки, навіть якщо вона з усією очевидністю загрожує їй. Езотеричні вчення говорять про те, що до поразок, як і до труднощів, потрібно ставитися з радістю: вони — горно, де утворюється досвід.

Лише той, хто «отримав достатню кількість ґуль», чогось вартий. Майстри бойових мистецтв відзначають, що виграє той, хто не боїться бути переможеним. Уявіть, що це в порядку речей: все те ж саме, лише кількома синцями більше, тому не бійтеся програти. Той, хто боїться поразки, — вже переможений. Він настільки скутий, паралізований цією думкою, що це визначає розвиток майбутніх подій. Сконцентрований на програші, саме цю можливість і приваблює до себе. Його думки, викликані майбутньою поразкою, приваблюють відповідні зовнішні обставини. Спрацьовує один із всесвітніх законів: подібне притягає подібне.

1.Спробуйте усвідомити, що ваші невдачі в минулому й ви тут і тепер — це різні речі. Можливо, ваш цикл невдач уже закінчився, можливо, сьогодні ви краще готові до зустрічі з реальністю.

2.Спробуйте проаналізувати ваш страх. Вивчайте його, нама­гайтеся визначити його причини.

3.Не бійтеся нової невдачі. Подумайте, чи так уже страшно буде, якщо вона дійсно відбудеться? Поставте собі за первинне зав­дання не потрапляти під владу страху, але вивчати його в дії — так ви перебуватимете поза ним і вийдете з-під його опіки.

4.Коли ви навчилися долати страх, навчайтеся входити в образ переможця, розчиняйте страх у спокої та цілеспрямованості. На фундаменті спокою можна виростити емоцію впевненості.

Страх змін. Будь-яке зростання, розвиток припускають новіспособи дій, зміни в нашому житті. Проте передчасне розчарування в тому, що нашебажання не можна виконати або нам будев новій ситуації гірше, часто призводить до того, що ми "складаємо зброю" перед тим,як вирішуємо "вступити в бій".

Зміни — це постійний, безперервний процес в нашому житті. Ви повинні навчитись сприймати їх, а не протистояти.

Ось кілька щоденних нагадувань, чому вам потрібно адаптуватись до змін.

1. Все і всі змінюються. Чим швидше ви звикнете до думки, що все непостійне і змінюється, тим легше адаптуєтесь до нових викликів у вашому житті. Людина, яку ви знали протягом всього життя, може змінитись після тривалої подорожі. Ваш найкращий друг, з яким ви не проводили час від тоді, як подорослішали, зараз може мати абсолютно інші погляди на життя.

Справа в тому, що ви теж змінились. Ви постійно розвиваєтесь і ростете. Ви постійно дізнаєтесь щось нове, через що кожного дня стаєте іншою людиною. Коли ви починаєте приймати зміни, як щось нормальне, ви помітите, що вам легше адаптуватись в цьому мінливому світі.

2. Зміни відображаються на вашому особистому рості. Зміни насправді є корисними для особистого розвитку. Причина в тому, що, якщо ви кожного дня робите одне і те ж саме без впровадження нових методів в життя, ви залишаєтесь таким же, як колись. Через це вам набагато важче рости в духовному, інтелектуальному та емоційному напрямках.

Для того, щоб жити краще, ви повинні почати змінювати власні звички, ставлення до себе та інших людей, та змінити свій погляд на світ. Коли ви почнете це робити, ви зможете побачити, що малі зміни в вашому житті допомагають вам рости, як особистість, та розвиватись розумово і фізично.

3. Ви повинні відпустити старі ідеї та пристосуватись до нових. Старі ідеї більше не служать вам добре, якщо ви хочете досягнути успіху в житті. Речі, які були популярними вчора, можуть не годитися сьогодні. Це особливо важливо, якщо ви хочете розвиватись у своїй кар'єрі, розвивати бізнес і мати більше успішних зв'язків. Кожна зміна у вашому житті — це як закінчення однієї глави і початок іншої. Це також як жити в конкретний момент і використовувати щось нове, замість того, щоб жити в минулому.

4. На вас чекає щось краще. Якщо ви пережили зміни, ви погодитесь, що це принесло вам більше можливостей. Приймаючи зміни, ви скоро зрозумієте, що це може допомогти вам відкрити двері для місць і речей, про які ви завжди мріяли. Зміни справді відбуваються на краще, якщо ви хочете випробувати те, що ще ніколи не відчували, чи побувати в місцях, в яких ви ніколи не були.

5. Страх перед змінами — це тільки ілюзія. Правда в тому, що кожен з нас боїться чогось нового, і як це може змінити наше життя. Коли ви усвідомлюєте, що речі, через які ви так хвилюєтесь, мабуть, ніколи не стануться, ви починаєте приймати зміни, як частину життя. Страх перед новою роботою, новим містом для проживання чи новими друзями є просто ілюзією, те, що ви створили у своїй голові, і те, що ви можете видалити.

6. Подумайте, скільки речей налагодиться, коли ви почнете змінюватись.

Уявіть, як все впорядкується в вашому житті, і як ваші бажання здійснюються. Ви завжди повинні націлюватись на більш позитивні прогнози для зовнішнього світу і як зміни у вашому житті принесуть правильні речі, і приведуть вас до того, що ви станете частиною більш захоплюючих подій. Просто вірте, що, змінюючи щось, буде тільки краще.

7. Прийміть зміни і насолоджуйтесь ними. Останнє, але не менш важливе, — просто прийміть зміни такими, як вони є, і насолоджуйтесь ними. Вам не потрібно про це турбуватись. Просто пливіть за течією, будьте більш гнучкими і мисліть позитивно. Приймаючи зміни, ви легше справитесь зі стресовими ситуаціями, новими людьми, різною роботою та іншим. Подумайте, скільки позитивних можливостей вони зможуть принести вам!

  • 3.4.Боязнь зробити помилку

Чи боїтеся ви робити помилки? Багато людей бояться їх робити, іноді не тільки окремі люди, але й цілий уряд. У пресі було опубліковано, що уряд Уганди заборонив передавати по радіо прогноз погоди. Чому?

Корінні жителі сприймали метеорологічний прогноз як урядовий наказ і чекали від погоди цілковитої покори. Коли прогноз не підтверджувався, вони обвинувачували уряд і одночасно переставали вірити всьому іншому, що говорилось по радіо. Уряд Уганди знайшов "легкий" вихід із цього становища. Він просто заборонив передавати по радіо прогноз погоди. Але ж, мабуть, це ненайкраще рішення. Як ви міркуєте ?

Який сенс припиняти діяльність тільки тому, що ми робимо помилку? Ми нічого б не досягли, якби припиняли займатися тим, у чому хоч раз помилилися.

Припустимо, маленькою дитиною ви вперше спіткнулись, впали та подумали: "Що ж, це цілковита поразка. Нічого з цього не вийде". Ви, мабуть, так би і не навчились ходити. Припустимо, що вперше скоївши помилку в простому арифметичному прикладі, ви б зовсім перестали займатися арифметикою, отже так і не навчились би рахувати гроші, купувати різні речі і тому подібне, чи не так? Здібність помилятися є суттєвою частиною нашого життєвого досвіду. Якщо ми будемо уникати чогось через побоювання зробити помилку, то поступово позбавимо себе всього доброго і корисного в житті.

1. Пам'ятайте, що наші помилки, прорахунки, невдачі - це необхідні сходинки постійного навчального процесу в нашому житті. Разом з тим, потрібно пам'ятати, що вони існують лише як засоби досягнення мети, а зовсім не як самоціль.

2.Не змішуйте вашу індивідуальність із вчинками. Якщо ви допустили помилку, "трохи збилися з курсу", то це зовсім не означає, що ви нікчемна людина.

Якщо на друкарській машинці надрукований текст із помилками, або на скрипці взята фальшива нота, то це не означає, що друкарська машинка або скрипка нікуди не годяться. У вас немає підстав ставитись до себе неприязно тільки тому, що ви - не сама досконалість. Дуже важливо навчитися сприймати себе зі всіма його недоліками, бо це наш єдиний "засіб просування". Карета, мабуть, не зовсім зручний транспортний засіб, але ж вона скоріше довезе до наміченої мети, ніж намальований реактивний літак.

Навчіться бути поблажливим до власної недосконалості. Необхідно усвідомити свої недоліки, але було б неправильно ненавидіти себе через них

3.Пам'ятайте, ваші помилки - це не ви. Використовуйте їх для власного навчання, для корекції своїх дій, але не припиняйте своїх пошуків на шляху саморозвитку та самовдосконалення.

4.Використовуйте помилки як можливість збадьоритися і почати знову,не здавайтеся і не припиняйте вашу справу тільки тому, що у вас не вийшло з першого разу. Кожна помилка у вашому житті призвела до теперішнього розуміння різних речей. Благословіть свої помилки, подякуйте їм за науку, збадьоріться та почніть знову

5.Помилка - це чудове джерело для руху вперед. І той, хто спробує її уникнути, неодмінно через певний час зазнає пораз­ки. Той же, хто вчиться на помилках, буде щедро винагороджений.


3.5.Неправильне ставлення до перешкод

Серед факторів неуспішності — неправильне ставлення лю­дини до перешкод.

Внутрішньо така людина спрямована на більш легкий шлях, ніж їй призначено. Така людина не вміє гармонійно співіснувати з цими перешкодами, шкодує про кращу долю, думає, що вона для неї можлива. Вона не приймає такого вольового, спортивного, у психологічному значенні цього слова стилю життя, як самоподолання. Вона не вчиться щодня підніматися, пробуджуватися зі сплячки, рухатися знову й знову.

Вона починає йти шляхом найменшого опору, проклинаючи перешкоди, в результаті чого вони лише збільшуються, споруджую­чи стіну неприйняття між собою та внутрішнім джерелом радості, що перебуває усередині людини, відтинаючи себе від радощів жит­тя. Залишаються одні перешкоди: безрадісні, складні, проблемні, які не обіцяють нічого гарного ні сьогодні, ні в майбутньому.

Таке ставлення до перешкод, можливо, один із головних факто­рів, які заважають досягненню успіху в будь-якому починанні.

1.Думайте про перешкоду не лише як про неприємну річ, а на­магайтеся відчути її принадність, запал, молодість, волю, бадьорість, — все позитивне, що вона може вам дати.

2.Важливо пам'ятати, що в перешкодах зосереджено енергію. Ваше завдання — перенаправляти її не проти, а за себе, як кажуть, повернути річку так, щоб вода лилася на ваш млин, щоб енергія перешкод спрямовувалася на ваше основне праг­нення. Коли людина опановує це вміння, перешкоди їй ста­ють корисними (вони сприяють її зростанню). Фраза «краще гір можуть бути лиш гори, на яких ще не бував» демонструє сенс цієї установки, коли перешкоди обертаються радістю й успіхом. Коли людина подолала двадцять перешкод, шансів подолати двадцять першу в неї незмірно більше, ніж у тієї, яка взяла лише одну-дві вершини.

Надмірна концентрація на перешкоді. Якими б не були перешкоди, зовнішніми чи внутрішніми (можливі перевірки інспекторів, нерозуміння учнів тощо), цілісна, спрямована до перемоги людина мислить ніби «крізь них». Її уяв­на енергія настільки сильна, що вона бачить себе вже за межами перешкоди, для неї внутрішньої енергії перешкоди практично не існує. Людина з негативним мисленням, ще й не підійшовши до перешкоди, внутрішньо перед нею пасує.

Реакція страху людини перед перешкодою лише посилює його та послабляє людину. Замість того щоб налаштуватись на подолання перешкоди, вона сповільнює крок, переминається з ноги на ногу, починає щось обмірковувати й у результаті втрачає темп, а іноді й взагалі припиняє своє починання. Є проблема, а є ставлення до неї. Культивуйте в собі безпроблемне ставлення до проблем. Це не означає, що ви маєте їх ігнорувати, просто намагайтеся полегшувати їхнє сприйняття своїм ставленням (наприклад, в інших виникали більш суттєві проблеми, і вони їх долали. А я хіба гірший за них? І я зможу!).

1.Якщо ви почуваєтесь невпевненою людиною, уявіть на своєму місці іншу, життєрадісну та самостійну, котра цієї проблеми навіть не помітить.

2.Спробуйте змінити своє ставлення до проблеми. Уявіть, що ви йдете не в гору, а під гору, несете не величезний наплічник із цеглами-проблемами, а мішок грошей, що ви не просто йдете, а їдете на лижах. Спробуйте створювати такі образи і спостерігайте, як змінюються ваші відчуття. Як правило, зміни не змушують себе чекати.

3.6. Відкладання на потім.

Людина, що вчасно не встигає виконувати різноманітні завдання, відстає, створює собі передумову поразки. Так можна відстати навіть від себе. Іноді буває й так: ставлять мету, планують термін її досягнення. Енергія починає створювати образ результату. Од­нак згодом первісний запал зникає — це процес природний. Якщо людина недостатньо внутрішньо дисциплінована, тут починаються запізнення, відкладання «на потім». Людина перестає підігравати собі, перестає «підкидати дрова в грубку», шукана мета починає слабшати, відсуватися на більш пізній строк, процес взагалі загасає.

Схожа ситуація зустрічається й в особистості на шляху до самовдосконалення. У ньо­го виникає безліч нових для нього завдань: навчитися швидко та правильно реагувати на ситуації, які виникають під час його взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами, керівництвом, вчасним розроблянням безлічі документів, ознайомленням з ін­новаціями в навчально-виховному процесі тощо). Встигати їх ви­конати — означає відповідати потоку обставин, узятих у часі, потоку життя, від якого не можна відставати.

1.Коли ставите мету обов'язково плануйте термін, у який її має бути досягнуто: оптимальний і кінцевий.

2.Докладайте зусиль для того, щоб досягати мети в поставле­ний термін, не переносьте справу на кінець запланованого терміну.

3.Керуйтеся порадою: «Краще робити менше, але повністю і вчасно, ніж багато, але із запізненням і не до кінця».

4.Навчайтеся контролювати (відчувати) час. Сядьте із закри­тими очима та поставте перед собою годинник. Сконцен­труйтеся на диханні. Коли закінчите цю вправу, спробуйте вгадати, скільки часу пройшло. Чим ближче ваш результат виявиться до показів циферблата, тим більш точне відчуття часу ви маєте.

5.Поставтеся до проблеми запізнень як до чогось життєво важ­ливого, поставте собі за мету не спізнюватися, підкоріть час своїй волі.

  • 3.7.Неправильне ставлення до минулого

Керуватися закликом латинської приказки «зривай мить» і витрачати час на насолоди, не піклуючись про завтрашній день, звичайно, легко та приємно. Для багатьох така позиція — резуль­тат відчуття ефемерності життя: «Можливо, ми завтра помремо, тож навіщо нам піклуватися про майбутнє?».

Однак імовірність того, що ми залишимося живі, настільки ж велика, що про всяк випадок варто підготуватися і до цього. Безтурботним витрачанням часу, без озирання на майбутнє ви ри­зикуєте опинитися в становищі коника-стрибунця із однойменної байки Глібова. Зворотна ситуація, що також провокує невдачі, — коли людина занадто сконцентрована на меті, на майбутньому і не зосереджується на сьогоденні, на процесі. Плани про май­бутнє залишаються мріями, а в сьогоденні вона нічого не робить. Бути «тут і тепер» передбачає не розслабленість думки та тіла, а укорінення в теперішньому моменті, усвідомлення своєї присут­ності в ньому, спектра можливостей, найбільш імовірні варіації розвитку подій. Зміцнитися в сьогоденні — взяти на себе відпо­відальність за вчинені дії.

Людина має шукати необхідності щомиті свого життя вдо­сконалюватись, а не спалювати життя лише в постійних задово­леннях. Інакше в майбутньому на неї очікує банкрутство.

1.Ставтеся до майбутнього як до вашої мети, до об'єкта праг­нень, але не як до фантазії.

2.Потрібно бути сконцентрованим на сьогоденні, на яке падають тіні вашого майбутнього, вашого настрою. Ви маєте робити його якомога радіснішим та ефективнішим.

3.Шукайте постійно необхідну справу, яка відповідає вашій меті.

3.8.Неправильне ставлення до сьогодення та майбутнього

Плани про майбутнє залишаються мріями, а в сьогоденні вона нічого не робить. Бути«тут і тепер» передбачає не розслабленість думки та тіла, а укорінення в теперішньому моменті, усвідомлення своєї присут­ності в ньому, спектра можливостей, найбільш і ймовірні варіації розвитку подій. Зміцнитися в сьогоденні — взяти на себе відповідальністьза вчинені дії.

1.Ставтеся до майбутнього як до вашої мети, до об'єкта праг­нень, але не як до фантазії.

2.Потрібно бути сконцентрованим на сьогоденні, на яке падають тіні вашого майбутнього,вашого настрою. Ви маєте робити його якомога радіснішим та ефективнішим.

3.Шукайте щомоменту необхідну справу, яка відповідає вашій меті.

3.9. Множинність і суперечливість бажань.

Завжди і скрізь для того, щоб одержати очікуваний резуль­тат, ми маємо вкласти певний запас енергії, подолати певні пе­решкоди.

Людина вирішила побудувати будинок. Для цього потрібно чимало грошей, часу, будівельних матеріалів, робочих рук. Якщо грошей у неї замало, а часу взагалі немає, якщо їй ніхто не до­помагає, а вона справді хоче побудувати будинок попри всі пере­шкоди, їй потрібно напружитися та виділити необхідні ресурси.

На період побудови будинку їй, швидше за все, доведеться обмежувати себе в інших потребах: якщо вона розтрачуватиметься, то за обмеженого запасу ресурсів вона не зможе нічого досягти. Так само і з іншими, не настільки матеріальними цілями, — Це­зарів серед нас мало, тому множинність занять і цілей часто при­зводить до розсіювання сил. Якщо цілі протилежні, то «віз точно нікуди не поїде»: «і безвинність дотримати, і капітал придбати» взагалі нікому не вдається, навіть Цезарям. Хаос різноманітних бажань руйнівно діє на психіку, гальмує рух особистості. «Якщо людина береться за дві справи, прямо протилежні одна одній, одну з них їй неодмінно зробити не вдасться», — так ще в давні часи сформулював цю просту мудрість Езоп.

1.Складіть списки основних цілей і побажань взагалі й на певний період часу. Проаналізуйте, чи не суперечать одне одному ваші стратегічні плани та цілі на сьогодні. Оцініть, чи працюють ваші дрібні цілі сьогодення, майбутнього на ваші головні цілі.

2.Якщо ви хочете досягти чого-небудь у різних сферах, будьте готовими до того, що в кожній ви досягнете меншого, ніж якщо сконцентруватися на меншій кількості головних цілей. Це може обернутися дилетантством у всіх сферах і розбаза­рюванням життєвої сили.

3.Постарайтеся створити певну ієрархію цілей, де було б одне най­головніше, кілька стратегічних другорядних бажань, які б ішли у фарватері основного, подібно до притоку ріки, що зміцнюють основний потік, подібно до гілок, які ростуть із одного стовбура.

3.10. Неправильні засоби.

Відоме гасло Макіавеллі «мета виправдує засоби» довело свою непродуктивність. Якщо мети досягають якими-небудь протиза­конними засобами — і не обов'язково в юридичному, але й у мо­ральному, етичному сенсі цього слова, — це створює перешкоди як для радості та спокою людини, так і для її майбутніх справ. Коли благу мету здійснюють непродуманими методами, то часто завдають шкоди або собі, або іншим.

1. Проаналізуйте свої дії та поверніться в місце помилки. Зрозу­мійте, чому її було зроблено. Зважте, що продуктивніше: йти помилковим шляхом і бути готовим платити за рахунками, або змініть тактику. Повернення до минулого повинно мати «службовий» характер. Ставте за мету зробити рух уперед чіткішим.

2. Внутрішнє каяття має можливість до нового шляху. Каяття перед собою, іншими обов'язково має супроводжувати рішен­ня більше не повторювати подібних помилок.

3.11. Негативні установки.

Крім того, чималою перешкодою на шляху до самовдосконалення є установки, які досить часто обмежують нас.

Ви живете, ростете, вірите в таку кількість обмежень, що з часом ваше життя дійсно натрапляє на ці обмеження. Ми чує­мо, як інші люди вимовляють слова, які ми сприймаємо за істи­ну, хоча насправді це омани, що стали нашою істиною. Поки ви тримаєтеся за велику неправду, істину цих оман, ви не можете стати людиною, здатною змінити себе. Ось деякі з цих забобонів, які просочують нашу культуру. Майте на увазі, що кожна є не більше, ніж переконанням, вашою думкою. Чим міцніше ви тримаєтеся за ці думки та переконуєте себе й інших у їх правдиво­сті, тим більше ви робите для того, щоб ця правда не допускала можливості зміни вас і вашого життя.

«Я не можу не бути іншим, я завжди був таким» — це чут­но від людей майже щодня, і ті самі люди дивуються, чому це дива (зміни на краще) ніколи не відбуваються в їхньому житті.

Якщо ви вірите, що повинні завжди залишатися таким, яким були в минулому, ви заважаєте своєму зростанню. Який би не був характер вашої особистості — боязкий, агресивний, звернений усередину чи назовні, — ви маєте позбутися ілюзії, що ви не мо­жете бути іншим. Ви могли навіть читати книги, слухати людей, які стверджували, що ви не здатні управляти своєю особистістю, що вона просто дана вам і ви не маєте права вибору в цій справі. Ви можете говорити іншим, що хотіли б змінитися, але «такий вже я є» і «я завжди був таким».

Цей внутрішній образ — гарантія того, що змін вам не ніколи не бачити. Проте зміни у вашому характері, що дозволяють вам стати душевним, упевненим у собі, добрим, могли б стати тим дивом, якого ви шукаєте.

1.Ви маєте повністю викинути ці виправдання (негативні установ­ки) зі своєї життєвої філософії, замінивши їх на конструктив­ні: «Я можу змінити себе». «Я можу стати впевненим у собі».

2.У минулому ви могли бути таким або іншим, але маєте усвідомити, що ви маєте право стати тим, ким хочете стати.

«Така моя природа, я таким уродився, і змінити це немож­ливо», «Ти такий же, як твій батько він був незібраним, і ти такий самий», «Ти позбавлений музичного слуху у свого діда по матері, йому теж ведмідь на вухо наступив», «Твої бра­ти та сестри всі були слабаками з математики, це сімейне», «Вона сором'язлива, зовсім як її мати й матір її бабки» — такі установки лише зміцнюють велику неправду. Зміни неможливі, тому що ви дійшли переконання, що ваші об­меження успадковані вами і з генетикою нічого не поробиш. Учені скажуть вам, що через ДНК вам був переданий код, і вам залишається лише користуватися тим, що ви одержали.

3.Щоб перейти до конструктивних змін вашої особистості, ви повинні відкинути ці думки (замінити їх на оптимістичні та конструктивні) і стати, насамперед, духовною істотою, яка не має жодних обмежень у внутрішньому світі, де не існує обмежень.

4.Ви можете уявити себе ким завгодно, і ніхто не може віді­брати цього у вас. У цьому царстві ви можете мати безліч талантів, упевненість у собі, безстрашність тощо. Саме тут ви створюєте свої обмеження і саме тут починається реальна магія.

5.Пам'ятайте, що ваш потенціал безмежний, а ви блокуєте його через свою вперту віру в спадковість. У світі чимало людей, які переступили через те, що генетично було їхньою межею. Саме в цьому напрямі вам належить спрямувати свої нові наміри.

«У тому, що я такий, винна моя родина», «Я ніколи не змо­жу вирватися з лещат своєї родини», «Моя мати завжди була владною жінкою, а батько залишив родину, коли я був дитиною», «У нашій родині все дівчатка такі, з цим нічого не поробиш» — ці та багато тисяч інших виправдань ста­новлять частину великої неправди про людські можливості. Такого роду твердження — це внутрішні думки, які ніколи не допустять змін у вашій особистості. Доки ви переконані, хоча б частково, що ваша родина відповідальна за те, що ви стали людиною, якою є сьогодні, ви не зможете вийти з цього зачарованого кола.

6.Ви маєте знати, що у вас не лише сьогодні є право ви­бору того, як реагувати на вплив родини, воно було у вас завжди. Члени вашої родини не можуть створювати того,

через що ви переживаєте, лише ви здатні на це. Вибір зав­жди за вами.

7.Ви маєте право змінити поведінку, позиції та переконання, які можете заперечувати. Хоча ви не можете знищити вплив, який діяв на вас із дитячого віку, ви і лише ви вирішуєте, чи продовжувати йому свою роботу.

8.Культивуйте в собі знання того, що ваша родина впливає на вас лише тією мірою, якою ви вірите в цей вплив. Якщо ви не візьмете на себе цілковиту відповідальність за те, як цей вплив узгоджується з вашим життям, ви не допустите яких-небудь змін у вашій особистості. Якщо вами керує хтось інший, отже, ви його жертва, навіть якщо ця людина веде вас у позитивному напрямку. Ви маєте стати продюсером, режисером і актором в історії вашого життя.

«Я не можу уникнути дії своєї культури й епохи» — це ще одна неправда, яка змушує вас вірити, що ваші звички є ре­зультатом певної таємничої культури, що невідступно формує ваше життя. Вплив суспільства є частиною ілюзії, що ваша особистість формується цією більшою та кращою соціальною силою. «Суспільство встановлює правила, і всі змушені їм підкорятися», «Ми живемо в культурі, що навчає слухня­ності, і я просто одна з тих слухняних душ, що мислить і діє, як тотальна череда», «Як можна вирватися вперед, коли Верховна Рада, уряд завжди говорять вам, що ви мо­жете й чого не можете робити» — такого роду установки ха­рактеризують і формують внутрішню безпорадність людини. Якщо ви вірите в те, що культура визначає, хто ви є і ким ви будете, отже, це і стане вашою реальністю. З іншого боку, кожний, хто створив відмінності в навколишньому світові, ставав першовідкривачем.

Кожний є першовідкривачем, а останній не орієнтується на культурні норми і не говорить собі: «Це все, що я можу зробити». Замість цього він вирішує, ким бути його свідо­мості та відданості своєму призначенню. Коли він дотримує свого призначення, то про суспільство або культуру він на­віть не замислюється.

9.Якщо ви збираєтеся знайти своє щастя, змінити себе, ви не­забаром зрозумієте, що не можете «слідувати за чередою». Використання культури та суспільства як самовиправдання лише заважає вам внести зміни до своєї особистості. Ви не можете залежати від поведінки та схвалення інших су­спільних інститутів, які визначають, ким ви можете стати. Ви не можете звинувачувати їх за те, що вам не вдалося стати кимось.

10. Зрозумійте, що ви відповідаєте тотально за все. Ніщо зовні не може керувати тим, що перебуває усередині. Навпаки, як ви мислите, тим ви й будете. Ваше мислення належить вам, воно народжується у вас. Суспільство, в якому ви жи­вете, — це просто сцена, на якій ви граєте свої ролі. Наведені вище розповсюджені омани становлять велику не­правду, яка очікує вас від пробудження вашої свідомості. Якщо якісь вам близькі і якщо ви продовжуєте використову­вати їх як виправдання відсутності вашого зростання, отже, слід розпочати програму подолання цих ілюзій. Це подолан­ня відбувається в тому невидимому місці усередині вас, де ви можете назавжди позбавитись цих отруєних переконань, культивуючи замість них нові перетворювальні думки.

Втім, не слід розглядати наведений вище матеріал як певне наставляння, що містить жорсткі схеми й алгоритми життєвого успіху, зміни особистості, які досить вивчити та механічно впро­вадити у життя.

Досягнення успіху, формування в себе нових якостей завжди пов'язане із творчістю та відкриттям нової комбінації життєвих вражень, нового погляду на світ. Досягти успіху, змінити себе (звички, риси характеру тощо) означає не стільки навчитися чого б то не було зовні, скільки відкрити нове в собі. Як? Сформу­вавши нову «Я»-концепцію та виконавши мету, з якою людина з'являється в цей світ: бути щасливою та реалізувати свій потен­ціал. Бо саме цього чекає від вас світ і, звісно, ваші учні. Успіхів вам у здійсненні ваших шляхетних намірів.

4. Самовдосконаленняна засадах філософії позитивногомислення

Наше уявлення про світ або модель світу визначає напрям наших думок і дій. Дійсно, неможливо піднятися на якісно новий ступінь у сприйнятті світу, не змінивши себе. Цей рівень мислення являє собою прин­цип, що спирається на властивості особистості, новий підхід від «внутріш­нього до зовнішнього» до особистої і міжособистісної діяльності. Він пропо­нує почати із себе, більше того, з найбільш глибоко укоріненої частини нашої особистості: життєвої філософії. Тільки виробивши той або інший світогляд, особистість, самовизнача­ючись у житті, одержує можливість усвідомлено, цілеспрямовано діяти, реалізуючи свою сутність.

Філософія – це основа світогляду людини, який визначає стиль її мислення і врешті-решт визначає її поведінку та життєві досягнення, власне, визначає все її життя, включаючи і самовдосконалення.

В якості такої філософії, яка буде сприяти нашому самовдосконаленню доцільно використовувати філософію позитивного мислення. Наявність у людини позитивного мислення дає змогу їй зібрати свої сили, подолати слабкість і обмеження. Воно допомагає зрозуміти, що ви народжені для великих справ, бо ПОЗИТИВНА СИЛА всередині вас може втілити в реальність будь-яку мрію. Вона допомагає вам зосередитися на доброму і дозволяє спрямувати основну увагу на згоду з собою, світом і людьми.

Нагадаємо її основні положення.

Кожна людина має безмежні можливості та може досягати в житті щастя, успіх, самореалізуватися. Але для цього вона повинна:

•повірити в себе, у свої сили й можливості;

•дійсно захотіти (дуже захотіти) того, чого вона бажає собі;

•вселити собі те, що їй треба й відповідно настроїти себе;

•дійсно намагатися зробити себе такою, якою їй хочеться бути (стати).

•бути готовою в чомусь перебороти себе, тим самим - відкрити або осягти в собі щось нове.

Кожна людина – потенційний геній, невідома планета. Якщо інші в чомусь перевершують вас, то й ви в інших аспектах перевершуєте їх. Шукайте, виявляйте, реалізуйте все краще, що є у вас. Але визнайте й поважайте те ж саме в інших.

Все в житті залежить від людини. Тому кожен у житті має все, що хоче, а якщо чого і не має, то недостатньо того хоче. Всі перемоги починаються з перемоги над собою. Людина лише там чогось досягає, де вірить у власні сили. Ми самі відповідаємо за все, що маємо у своєму житті (інші люди відповідають за своє життя самі). Кожна людина може змінити свою (не інших!) ситуацію на краще в будь-який момент часу. Для цього їй потрібно лише усвідомити, яким чином вона створила собі проблеми, і змінити своє відношення до цієї ситуації.

Перш ніж змінювати життя, які-небудь обставини, необхідно змінитися самому. Спроба змінити обставини — усього лише даремна витрата дорогоцінного часу й сил, оскільки ми не змінюємо при цьому основну причину — власні відношення до них. Кожна людина може змінити свою (не інших!) ситуацію на краще в будь-який момент часу. Для цього їй потрібно лише усвідомити, яким чином вона створила собі проблеми, і змінити своє відношення до цієї ситуації.

Не об'єктивні події самі по собі викликають у нас позитивні або негативні емоції, а наше внутрішнє сприйняття їх, їхня оцінка. Ми почуваємо те, що думаємо із приводу сприйнятого, як його оцінюємо. Тому наше щастя залежить значно більше від того, як ми зустрічаємо події нашого життя, ніж від природи самих подій.

Думка матеріальна. Життя наше таке, яким його наші думки роблять, а ними можна управляти. Доки людина не усвідомить, що за свої думки вона так само відповідальна, як і за вчинки, вона не зможе зробити ні кроку до щастя, успіху, самореалізації. Нове тисячоліття вимагає, щоб людина відповідала за своє мислення.

Думку — результат або процес мислення — можна визнати однієї з найбільших сил або здібностей, якими ми наділені. Як і більшість інших сил і здібностей, її можна використовувати за власним вибором, позитивно або негативно. Проте більшість людей не навчені розумінню й використанню позитивної сили думки, яку філософи часто називають «ключовою силою розуму». Отже, для побудови пристойного життянеобхідне вміння правильно мислити — воно не менш важливе, ніж уміння правильно говорити. Наше мислення дає нам інструменти, за допомогою яких ми з матеріалу Всесвіту створюємо історію свого життя.

Змінюючи аспекти нашого мислення, можна змінити своє життя. Негативні думки і емоції ослабляють нас, роблять хворими, а позитивні – сильними, здоровими і щасливими. Всі обставини та події нашого життя цілком залежать від якості наших думок. Наша свідомість у вигляді явних і схованих думок і установок визначає наші вчинки, а наші вчинки формують те буття, яким ми незадоволені. Отже, змінивши думки, ми змінимо вчинки й свою реальність.

Однак, багатьом людям буває важко зрозуміти, яка величезна сила зосереджена в найпростішій думці. Їм набагато легше зрозуміти енергію, що дають атомна або гідроелектростанція. Вони бачать силу в дії й розуміють функції всіх пристроїв, тоді як сила думки може здатися більше невизначеною й тому менш доступною для розуміння.

Думку можна вважати мотивуючою силою, яка стоїть за будь-яким учинком, подібно тому, як електрика є джерелом світла в наших будинках. Усі люди — багаті та бідні, молоді й старі — володіють силою думки. Тому важливо навчитися використовувати цю величезну силу собі на користь.

Однак найчастіше самообмеження у вигляді віку, правил пристойності, ділових зобов'язань, вимог і заборон, зрозуміти те, що можна й що не можна здійснити, наших уявлень про себе й про те, на що ми здатні, позбавляють нас всієї повноти життя.

Все будується і непохитно тримається на бадьорій активності, оптимізм – ценаріжнийкамінь в житті сучасної людини. Саме оптимізм допомагає людині з гідністю пережити важкі етапи свого життя і продовжувати жити та творити. Оптимізм - світосприйняття, яке характеризується, бадьорістю, вірою в майбутнє, в успіх, схильність в усьому бачити добрі, світлі сторони. Оптимізм - це джерело безстрашності та віри в себе. Оптимізм - могутня броня, яка захищає від усіх труднощів та перешкод на шляху людини. Оптимізм - це відкритість і готовність до зустрічі з невідомим. Це якість, яка необхідна кожній людині для сприйняття нових ідей, подолання життєвих перешкод, створення здорового та щасливого життя.

Кожна криза, помилка в житті людини, це не катастрофа, а шанс змінити життя на краще. Безвихідних ситуацій немає (безвихідна ситуація – це слабкість духу і визнання поразки).

В цілому криза сприяє зростанню особистості, і це виявляється в наступному:

Криза стає для людини вчителем! Вона її вчить!

Дає людині величезний особистісний ріст і розвиток!

Загартовує характер.
Людина знаходить величезний досвід і мудрість!

Розкриває нові великі можливості людини.

Людина знаходить новий спосіб мислення (позитивний).

Дає можливість людині зрозуміти чи правильно вона йде по життю.
Дає людині можливість переосмислити деякі свої діїі все життя цілком.
Криза виявляє суть багатьох людей і речей.

Криза примушує думати, діяти, переглянути всі цінності. Відкрити своє справжнє призначення. Відчути світ. Подивитися людям в очі. І саме головне, навчитися сприймати нове.

Людина, якій притаманна ця ефективна життєва філософія цінує й любить життя. Радіє кожному дню як подарунку долі. Щоранку при пробудженні вонаговорить: «Я бачу, я чую, я рухаюся, я не страждаю! Спасибі! Життя прекрасне!» Така людина постійно самовдосконалюється на шляху до щастя та самореалізації.


Як підвищити емоційну стійкість педагога?
 

Коментарі (0)

There are no comments posted here yet

Залишити свій коментар

Posting comment as a guest.
0 Characters
Вложения (0 / 3)
Share Your Location

Редакція порталу «Учительський журнал он-лайн» може не поділяти точки зору автора та користувачів порталу, які висловлюються у формі коментарів до статей, повідомлень на форумі тощо. Автори публікацій відповідають за достовірність фактів, цитат, власних назв і т.п. Матеріали публікуються в авторському варіанті; ілюстрації, пунктуація і лексика авторські. Претензії не приймаються. Матеріали не рецензуються.

Premium Joomla Templates