6. ПОЗИТИВНЕ МИСЛЕННЯ – ШЛЯХ ДО ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ - ГОСПОДАРЯ СВОЄЇ ДОЛІ

Взявши на себе ініціативу змінити свою долю, ми розриваємо негативне коло минулих помилок. У той момент, коли ми зрозуміємо, що ми причина, а не наслідок, ми отримаємо владу над своєю долею. Інакше життя буде надавати нам той самий урок доти, поки ми його не освоїмо.

Р.Ентоні

Протягом тисячоріч всі релігії світу закликали до любові й милосердя. Вчені й філософи намагалися осягти суть буття, пізнати істину. Але з тих пір у світі мало що змінилося. Не стало менше хвороб і насильства. Проблеми залишилися колишніми, тільки декорації помінялися.

Чому ж так відбувається, що, стикаючись із непередбаченою реальністю, люди створюють собі біль і страждання?! У чому причина?

Можливо, недосконалі релігія або наука розвивається не по тому шляху? А можливо, ми погано боремося зі злом, якщо його не стає менше?

Давайте відразу відкинемо убік подібні міркування. Якщо ми будемо шукати причину в навколишньому нас світі, то ми рано або пізно потрапимо в пастку.

Всі проблеми сховані не в навколишньому світі, і навіть не в насильстві й стражданнях. Всі причини в самій людині. Точніше, у тій моделі, якою вона користується для створення свого унікального світу.

На жаль, у сучасному світі більшість із нас представляє безпомічну жертву, що обвинувачує майже всіх. Багатьом людям навіть подобається роль жертви. Це стає їхнім способом життя. Ці жертви-хроніки обвинувачують, скаржаться, ниють. Гірше всього те, що вони намагаються й інших людей захопити за собою в безодню безвідповідальності, песимізму, байдикування, нав'язати їм свою модель поведінки.

Звичайно, кожна людина будує свою модель поведінки, виробляє певні правила й далі живе згідно них. Те, що бачить одна людина, ніколи в точності не збігається з тим, що бачить інша. Кожна людина створює свою модель реальності, і, звичайно ж, свої правила, по яких вона живе (грає).

Тому прав був Шекспір, коли сказав, що увесь світ - театр, а люди в ньому - актори. Це дійсно так. Із самого дитинства ми розучуємо ролі, нас учать грати в певну гру. Ми засвоюємо її правила. Але потім забуваємо про те, що целише гра. Що правила можна змінити, можна грати в іншу гру, за своїми правилами. І зробити її такою ж реальною й правдивою.

Бо в цілому, ми самі - сценаристи й режисери свого життя! Ми самі - актори у власному «життєвому театрі». Ми ставимо спектаклі й граємо їх, запрошуючи наших близьких в «акторську трупу», а наших друзів і знайомих - в «глядацьку залу».

Звичайно, ми всі - різні «режисери» власних життєвих «спектаклів». Одні активно переробляють життя «під себе». Можна сказати, що вони будують власні «життєві» декорації на своїй «сцені». Інші приходять на «сцену», на якій уже кимсь вибудувані «життєві декорації», і придумують свій «життєвий спектакль» в існуючих «декораціях», намагаючись пристосуватися до них. А треті грають в «чужому спектаклі», підіграють. Четверті задіяні тільки в епізодах ...

В нашому житті ми часто робимо суттєву помилку. Ми прагнемо стати господарями багатьох речей, але зовсім забули, що в нашому розпорядженні величезне господарство, яким займається хто завгодно, але тільки не ми. Уявіть, що у ваш дім приходять люди, які роблять, говорять що хочуть. Сподобається вам це? Мабуть ні. Але ж ми з собою саме так і поводимося. Ми дозволяємо, кому завгодно розпоряджатися нашим життям. Всі, кому не лінь, займаються нами, але тільки не ми. Хто завгодно робить, що завгодно в нашому господарстві, тому що господаря там немає. Це вам подобається? Мабуть, ні.

То ж мабуть потрібно змінити ситуацію та стати господарем свого життя, свого господарства. І тоді все відразу встане на свої місця. І нікого не потрібно буде обвинувачувати. Ще Вольтер (один з найбільших французьких філософів-просвітників XVIII століття) говорив: «Давайте будемо обробляти свої сади».Як же ми їх обробляємо? Для з'ясування цього розглянемо основні моделі поводження людини, які характерні багатьом з нас - «жертву» (вона характерна більшості з нас)і «господаря».

Для чого? Щоб розібратися у своєму житті й прагнути зробити його більш цікавим й щасливим та успішним.

6.1. Дві категорії людей: інтернали, екстернали.Розбудова нашої держави, як демократичної, цивілізованої вимагає, насамперед, інвестицій у виховання, тобто у людину. Лише компетентна, самостійна людина, людина-господар, яка вірить у власні сили, здатна до оновлення суспільства, забезпечення державності України, розвитку її економіки, культури. Саме про це свідчить розроблена вченими теорія успіху, яка вважає головними рисами людини успіху: вміння, мотивацію, оптимізм. То чи вірить в успіх українець?

Соціально-економічна криза в нашому суспільстві, яка триває вже довгий час, призвела до того, що досить велика частина наших громадян зневірились у власних силах, в майбутньому (хоча ж, звичайно й до неї песимістів у нашому суспільстві було немало). Тому соціальна пасивність, песимізм у суспільстві ще значно більше виявляють себе, що значно гальмує розвиток нашої Держави, який вимагає активної позиції, віри у власні сили, оптимізму її громадян.

Суттєво впливають на рівень громадського оптимізму і певні психологічні особливості українського національного характеру.

Тривала відсутність в Україні державності не сприяла формуванню в нації відповідальності за власну долю, породжувала соціальну пасивність, очікування, що хтось інший допоможе розв'язати її проблеми. Багатьма дослідниками українського етносу також виокремлюється недостатня розвиненість соціальної волі. Перевага емоційності, споглядальності, мрійливості над волею в характері українця часто призводила до того, що поставлені цілі не були досягнуті, чи реалізовувалися не так, як були задумані.

В загальному вигляді від схильності людини як індивіда і як представника певної культури - приписувати відповідальність за важливі події свого життя самому іншим або собі визначають дві категорії людей: екстернали та інтернали.

Екстернали вважають, що їх успіхи та невдачі регулюються зовнішніми факторами - такими, як доля, удача, щасливий випадок, впливові особи. Вони вірять в те, що вони - заручники долі. В будь-якій складній ситуації вони миттєво починають шукати, на кого можна перекласти вину за власні труднощі. Це можуть бути батьки, діти, начальники, Президент, Верховна Рада, холод, спека тощо, тільки б не вони самі. Чому?

Бо як тільки людина спробує взяти відповідальність на себе, як зразу їй прийдеться щось робити для покращання ситуації. На відоме питання «Хто винуватий» є готова відповідь «Стрілочник». Це багато в чому пояснює і наступний крок: «Що робити» - «Покарати стрілочника». Винуваті покарані, всі спокійні, совість чиста, але ... нічого не змінилося.

Екстернали сильніше підвладні соціальному впливу, гірше адаптуються. Вони більш конформні, більш підвладні авторитетам та залежні від суспільства, від соціальної ситуації в цілому. Екстернали менш терплячі нетерплячі в ситуації подолання кризи. Їхня емоційна нестабільність нерідко супроводжується незадоволенням своїм життям та становищем у суспільстві.

Інтернали, як протилежність екстерналам, вірять в те, що вдача або невдача визначаються їхніми власними діями та здібностями (тобто внутрішніми факторами), вони більшою мірою впливають на своє життя. Тому інтернали схильні пояснювати події свого життя як результат власних дій, вони вважають, що те, як складається їх життя, залежить від них самих значно більше, ніж від обставин, а тому вміють ставити мету та досягати її - бути в житті переможцями, а не переможеними. Вони беруть на себе відповідальність не лише за успіхи, але й за невдачі у власному житті, а також в сім'ї, в своїх відносинах з людьми тощо. Взагалі, будь-яку ситуацію вони намагаються зробити максимально результативною. Для них характерним є стійкість і принциповість в відстоюванні своїх поглядів, цінностей.

Інтернали більш впевнені у своїй спроможності вирішувати проблеми. Головний компонент структури інтернальності - впевненість у тому, що людина може все. Все що відбувається з нею, залежить від її особистої активності, спроможності контролювати ситуацію та творчо реалізувати себе.

В цілому вся наша цивілізація (а особливо наша нація) улаштована так, що більшість людей звикла вважати, що хтось інший або суспільство вирішують за них, що добре, а що погано, що правильно, а що неправильно, як потрібно розважатися, а як сумувати. Інакше кажучи, в прийнятті рішення та скоєнні вчинків ми керуємося екстерналістю - опорою не на себе, а на оточення або обставини.

Але в процесі сьогодення, коли потрібно подолати кризу, адаптуватися до нових умов, важливою соціально-психологічною характеристикою особистості стає ступінь активності її власних зусиль, спрямованих на подолання життєвих труднощів, почуття господаря, власної відповідальності, яке пов'язане з вірою в успішне майбутнє, тобто її інтернальність.

Нижче розглянемо наскільки українці зараз відчувають свою особисту залежність від зовнішніх обставин взагалі і від владних структур зокрема, і як це ставлення може впливати на нинішню ситуацію в суспільстві (по результатам соціологічних досліджень). Показовими є відповіді на такі питання (дані наведенні у відсотках):

Наскільки ваше життя належить від тих хто складає владну структуру?

- Дуже залежить- 38,2.

- Залежить достатньо - 37,1.

- Мало залежить- 9,0.

- Майже не залежить - 8,0.

Таким чином, більшість людей відчуває суттєву залежність свого життя від зовнішніх обставин і, зокрема, влади.

Дослідження, що проводились інститутом соціології НАН України, доводять, що серед молоді 17-25 років інтернали складають лише 40%. Це безперечно свідчить, що освітянська нива недостатньо засіяна зернами успіху, психологія переможців не стала домінуючою середсьогоднішніх учнів. Цетакож підтверджується матеріалами соціологічного дослідження, яке було проведено в 2009 року серед учнів ПТНЗ.

В результаті проведених досліджень установлено, що учні мають вкрай низький рівень оптимістичних якостей: 88% опитуваних учнів бажають уникнути невдачі, 53% - часто сумніваються в своїх можливостях, що характеризує їх невпевненість, низьку самооцінку, песимізм; 40% - вважає, що успіх залежить від збігу обставин, а не від власних зусиль, 77% - нервує при виникненні труднощів в житті, що ускладнює прийняття адекватного рішення; біля 33% учнів в своїх невдачах звинувачує інших людей.

В чому ж причини такого невтішного стану?

Втрата багатьма людьми віри у власні сили.

Заниження багатьмалюдьми своїх можливостейта перебільшення перешкод (80% - песимісти.

Надмірність страху, тривоги («безробітний» інстинкт самозбереження),сама молода система у людини – нервова не змогла адаптуватися до змін в житті.

Надмірність негативної інформації в ЗМІ.

Соціально-економічний стан в Державі.

Далі більш зупинимося на особливостях цих моделей поводження людини.

6.2. Традиційна модель поводження людей - «жертва». Розглянемо її більш детально, тому що вона характерна більшості людей.

6.2.1. Основні положення. Люди з такою моделлю бачать навколишній світ негативно. Вони розглядають його як джерело небезпеки й зла. Прокидаючись вранці, вони страшаться при думці, що їм доведеться вийти за межи своєї квартири. Побоюючись шкоди, що заподіє їм світ, вони випробовують стрес, постійно готуючись до боротьби або втечі. Їхнє серце може битися прискорено, а тиск - підніматися. Іноді вони гніваються, думаючи, що в цьому жорстокому світі кращий захист - напад. Або стають украй пасивними, сподіваючись, що їх залишать у спокої.

Крім того, як правило, такі люди - песимісти. Вони очікують найгіршого, і іноді їм роблять приємність невдачі інших людей, тому що подібні події підтверджують обґрунтованість їхнього погляду на світ і стратегії виживання.

Люди з підвищеним рівнем тривожності сприймають світ як джерело небезпеки. Вони намагаються обмежувати свої контакти з світом, оскільки він загрожує їх фізичному й психологічному благополуччю.

Такі люди також звичайно мають низький рівень самоповаги. Наприклад, їх легко збентежити, вони відмовляються від своїх нових можливостей, не одержують задоволення від життя й нерідко хотіли б стати іншимилюдьми (отримувати від життя задоволення та радість).

Люди з такою моделлю поводження мають негативне мислення й вважають що:

• навколишній світ улаштований неправильно;

• люди мають більше недоліків, ніж достоїнств;

• в майбутньому обов'язково відбудеться щось погане;

• людина, яка мовчить і дивиться на нас, думає про нас щось погане;

• любов не існує, а є тільки залежність і розрахунок;

• не потрібно до чогось прагнути, тому що однаково нічого не вийде;.

• від нас нічого не залежить.

Такі люди й живуть за законами негативного мислення, тобто вони негативно ставляться до людей і навколишнього світу, планують неприємні події, припускають погані думки навколишнім. Відповідно, все це вони й одержують у відповідь.

Такі люди, потрапляючи в критичні ситуації, часто задають собі питання: «Чому я?» Однак це питання відволікає нас від рішення проблеми, і ми тим самим перекладаємо відповідальність за події на зовнішні обставини. Наприклад, ми говоримо: «Чому це трапилося із мною? Чому вони завжди так поводяться? Чому не дадуть мені спокій?» Щораз, коли ви говорите ці слова, ви лише дарма витрачаєте сили, оскількивідповіді на них не існує.

При такій поведінці ми тупцюємо на місці, замість того, щоб вирішувати проблему, що виникла. Якщо ви цілими днями обвинувачуєте у своїх проблемах зовнішні обставини, вам ніколи не домогтися успіху. Ніколи, навіть якщо та або інша неприємність, що виникла у вас, усього лише черговий урок, піднесений життям. Адже це ваша проблема, отже, ви відповідаєте за неї.

З вами щось відбувається, і ви при цьому усвідомлюєте себе не причиною того, що відбувається, не активним співорганізатором події, а лише тим, хто випробовує на собі вплив з боку зовнішніх сил. Ви не створюєте подій, а лише реагуєте на них. Ви не бачите й не визнаєте своєї активної участі в створенні обставин. Обставини «трапляються» з вами.

Ви - об'єкт впливу сукупності різних життєвих обставин.

Ви - не першопричина, ви - наслідок. Ви - жертва. При цьому жертва - це зовсім не обов'язково щось напівживе й закривавлене. Зовсім ні. Ви - побутова жертва, що зовні виглядає точно так само, як і будь-яка інша людина.

Якщо у жертви у житті є складності, то вона вважає, що їх створив хтось інший, а не вона. Або щось інше (уряд, злі сили, недруги, закони, екологія тощо). Ви не відповідаєте за те, що з вами відбувається. Ви не винуваті. Це не ви створили! Вам просто не поталанило (із чоловіком, дружиною, батьками, роботою, країною, урядом, дітьми, здоров'ям, віком, зовнішністю, друзями, роботою, начальником, колективом, викладачами тощо). Зрештою, у який складний час ви живете! Ви - жертва невдалого збігу обставин.

Жертва — це стиль життя. Загальна концепція її така: «Тут я нічого не можу змінити, я не відповідаю за те, що відбувається, тому що не я створив це. Є хтось або щось, що псує мені життя. І якби не це, у мене все було б набагато краще. Я не знаю, що з цим робити, і не бачу виходу. Я безпомічний. Підкажіть, що мені робити?»

Особливість цієї життєвої позиції в тім, що ви насправді почуваєте себе безпомічним і нещасним. Ви зовсім щиро страждаєте. Ви зовсім щиро просите поради, що вам робити. І ви зовсім щиро вважаєте, що зробити в цій ситуації нічого не можна змінити. І ви зовсім щиро не розумієте тих людей, які стверджують, що ви зайняли цю життєву позицію добровільно. Було б просто знущанням думати, що ви самі вибрали цей спосіб життя. Ви ж не ідіот, просто все так склалося.

У ваших негараздах завжди є винуватий. Це або людина, або обставини. А ви – ні, ви гарний!

Навіть наша мова підбудувуються під цю модель мислення - мислення безвідповідальної людини:

Стосунки не склалися (вони десь там, без мене не склалися, це не я їх не склав, це партнер).

Так вийшло в моєму житті (воно само так вийшло, я отут ні при чому).

Мені не таланить (це «воно» не таланить, зі мною все гаразд).

Мене не розуміють (ну звичайно, це вони дурні, а не я).

Справи розвалюються (вони самі розвалюються, це не я їх розвалюю).

А головне - ви нічого не зробили, щоб ця проблема виникла. Ви не приклали руку до її створення. Вона сама з'явилася.

Свою участь у створенні власного життя просто не розглядається. Відповідальність для таких людей це те, що повинні нести інші.

Головне - завжди є хтось, хто винуватий у ваших проблемах!

Ще одна установка жертви: їй вічно хтось щось повинен! Повинен, але не дає, не робить, не виконує. А вона, тобто жертва, із цього приводу страждає глибоко й нескінченно. І таких жертв багато. То може, «вигідно» бути жертвою?

6.2.2. Чому вигідно бути «Жертвою»? Раніше вже згадувалося припущення про те, що все, що людина у своєму житті має те, що вона створила сама. А якщо вона це створила, отже, їй це потрібно. Тобто вигідно.

Але невже позицію жертви вибирають самостійно? Як не дивно, але це так. Причому вибирають цю модель цілком добровільно. І не під дулом пістолета, як правило.

Правда, цей вибір не завжди усвідомлений, але однак «хитрий». Є в нашій мові такі слова: образився, розчарувався, злякався, розлютився, розхвилювався тощо. Вони указують на те, що дія спрямована на самого себе. Скривдив сам себе (за допомогою іншої людини), злякав сам себе (за допомогою якоїсь обставини), розчарував себе тощо.

Тому насправді правильно було б говорити так:

•я себе кривджу,

•я себе хвилюю,

•я себе дратую,

•я себе розчаровую,

•я себе обманюю,

•я себе лякаю,

•я себе злю.

То ж якщо ви хочете зіпсувати собі життя, то вам треба якнайчастіше самостійно кривдити, розчаровувати себе за допомогою різних людей і обставин. Для того, щоб засмучувати себе, ви також з успіхом можете до цього підключати погоду, телепередачі, газети, новини по радіо тощо.

Крім цього жертва створює страждання і без зовнішніх обставин - віртуально. Це вищий пілотаж! Наприклад, ви їхали по дорозі й уявляли собі майбутню розмову з вашим викладачем (батьками, товаришем тощо). Ви самі запитували, самі відповідали. І ви цілком реально уявили, що він вам зробить або відповість, з урахуванням його поганого характеру. Звичайно, ви образилися на нього заочно. Насправді ще нічого не відбулося, а ви вже досягли результату: вам погано!

Деякі люди досягають у цьому такої майстерності, що, використовуючи лише одну ситуацію, засмучуються багато разів! Подумки, раз за разом, знаходячи її усе більше жахаючою і несправедливою, вони створюють усе більше й більше глибоке страждання. Професіонали!

Навіть якщо у вас сьогодні все гаразд, не все загублено! Вас може отруїти нинішнє існування, думка на кшталт «Так не може довго тривати, колись це закінчиться». І починайте думати про те, коли це скінчиться і як вам погано при цьому буде. Результат гарантований.

Таким чином, при відомій майстерності можна створювати жахливі справжні страждання й біль, обходячись навіть власними фантазіями, не залучаючи для цього об'єктивні обставини. А чого чекати? Раптом вони не трапляться? Так що ж тепер і не страждати зовсім? Ні, ваше нещастя в наших руках!

То чому ж в такій ситуації вигідно займати позицію жертви. Чому ж так популярна ця позиція? А ось чому.

• Жертву не обвинувачують, тому що їй і так погано.

• Вона завжди в центрі уваги зі своїми проблемами.

• Її жаліють, їй співчувають.

• Є шанс, що її оцінять - якщо не за досягнення, так хоч за страждання.

• Як правило, образ жертви завжди «гарний», «шляхетний».

• У жертви є спосіб маніпулювати іншими людьми, особливо якщо вона викличе в них почуття провини й незручності.

• Вона може розраховувати на поміч.

• Вона може виправдати свої невдачі.

• Вона ніколи не винувата, ні за що не відповідає.

Їй не треба напружуватися - перед нею не ставлять складних завдань, а частіше, навпаки, намагаються завжди полегшити їх.

Крім того для жертви характерний свій лексикон, по якому її легко пізнати. Він дозволяє вирішити основне завдання: привернути увагу, викликати жаль, довести до відома навколишніх, у якім положенні вона перебуваєте і як їй там важко.

Слова й вислови використаються не усвідомлено, але мети своєї досягають швидко.

• Якби не..., я б...!!!

Це не я, це він (вона, вони, доля, обставини, зірки, спадковість тощо.)...

Я не можу тут нічого змінити...

• У мене немає іншого вибору...

У мене немає виходу...

Я цього не переживу...

Він (вона, вони) мене в могилу зведуть!

Ну, скажіть, що мені робити?

6.2.3. Види самовираження жертви.«Я - жертва!». Перше й саме головне правило – нізащо не визнайте, що ви страждаєте добровільно! Не допускайте навіть такої думки!

Не беріть на себе ніякої відповідальності. Ну, навіщо вам зайвий вантаж? Краще подумайте, кого ви можете обвинуватити у своїх проблемах?

Обов'язково збирайте свій «лікарняний лист»: всі ваші хвороби, хворості, жахливі форс мажорні обставини, нещасні випадки, що відбувалися з вами, жорстокий і підлий обіг навколишніх тощо.

Якщо років до сорока вам не буде чим похвалитися, то, принаймні, буде, чим виправдатися.

Скаржтеся. Якнайчастіше. Особливо скаржтеся на тих, кого немає поруч. Скаржтеся тим, хто допомогти свідомо не може. Але може сердечно вислухати.

А якщо вас не захочуть слухати — ще один аргумент у вашу користь, — ви нікому не потрібні!!!

При зустрічі із друзями й знайомими не проґавте можливості розповісти про свою важку долю. На питання «Як справи?» ніколи не відповідайте «Добре!». Розповідайте у всіх подробицях про свої нещастя. Нехай вони знають, як вам важко. Розглянемо основні форми поведінки жертви.

«Бідний родич». Це особлива, можна сказати, елітна форма виконання ролі жертви. Маскується під скромність і шляхетність, так що й дорікнути начебто ні в чому. Основна мета - привернути увагу, жаль, підняти собі ціну, маніпулювати.

Не звертайте на мене уваги...

• Ой, не про мене мова...

Не думайте про мене...

Так мені багато не треба...

Не варто подяки...

Мені можна в останню чергу...

Я все стерплю...

• Так що ви, не варто...

Так я ні на що не претендую... тощо.

Особливо вишуканою формою виконання ролі «бідного родича» є скромне сидіння в десь в непримітному місці, застиглий погляд і мовчання.

«Я це не можу, тому що...». Ключові слова тут: «не можу, тому що...». Допустимо, у вас є проблема. А вирішувати її вам не хочеться. Що ж робити? Все дуже просто. Треба видумати історію, причину, по якій ви не можете впоратися із цією проблемою або хоча б почати щось робити, щоб її вирішувати. Наприклад: «Я не зможу зрозуміти та вивчити цей предмет». Це не факт, це ваша думка. Щоб аргументувати таку думку, можна відшукати факти зі свого минулого («Це мене мені в дитинстві не щастило», «Мої викладачі були погані» тощо).

Що характерно, в 90% випадків придумана вами історія не є реальним фактом, що перешкоджає вам. Але ви щиро вірите в те, що це непереборний факт, і ця віра надійно захищає вас від усяких спроб почати змінювати ситуацію на краще.

«Спихнізм». Є один безпрограшний спосіб, як стати безпомічним: «звалити» причину своїх проблем туди, де вкрай складно щось змінити.

Розглянемо найбільше «блискучі» варіанти «спихнізму»:

Це в мене спадкоємне. Версія загальнодоступна. (Проти спадковостінічого не вдієш, гени із хромосомами вже зіграли свою роль). Тато й мати були поганим генетичним матеріалом …

• Це моя підсвідомість! Версія для особливо просунутих у психології. Так - так, це не я, це воно. Я ж хотів як краще, а от моя підсвідомість має іншу думку. Ну що із цим поробиш!

• Це порча! (Це мене наврочили, позаздрили, «чорним оком» подивилися тощо.) Версія народна. Ось які недобрі люди бувають! І як їх земля носить!

Результат всіх цих поведінкових форм завжди буде один: ви перестанете бути господарем свого власного життя.

Чи так варто бути Жертвою? Звичайно ж, ні!!! Сподіваємося в цьому ви переконалися? Що ж робити? Як жити далі? Вашій увазі пропонується більше ефективна форма поводження, яка дозволить реалізувати своє високе призначення та бути щасливим. Скористайтеся нею.

6.3. Конструктивна модель поводження - «господар». Саме ця модель докорінно змінює життя людини, робить її щасливою, радісною, оптимістичною.

6.3.1. Основні положення. Люди з такою моделлю поведінки - оптимісти. Вони випромінюють упевненість. Створюється враження, що невдачі на них не впливають. У них сильно розвинене почуття впевненості. На їхню думку, вони здатні знаходити вірний шлях, і вони можуть претендувати на заслужену винагороду. Вони говорять собі: «Це мій день» або: «Сьогодні із мною відбудеться щось гарне».

Таких людей характеризують два аспекти. По-перше, їм властива позитивна самооцінка. По-друге, ці люди впевнені: світ надає їм безліч можливостей або зручних випадків. Вони відкриті новому досвіду й новим завданням, звичайно мають розвинене почуття суб'єктивності й легко розпізнають шляхи досягнення мети.

Люди з такою моделлю світу мають позитивне мислення й вважають:

Що в людях більше достоїнств, чим недоліків.

Що в майбутньому обов'язково відбудеться щось гарне.

Що людина, що дивиться на нас, може або думати про нас добре, або взагалі думати не про нас, а про свої справи.

Що якщо будеш прагнути до чогось й багато працювати, обов'язково цього доможешся.

Що кожний з нас відповідає за той світ, у якому він живе. Знаємо ми закони цього світу або не знаємо - це не звільняє нас від відповідальності.

Якщо навколишній мене світ є відбиттям мого внутрішнього світу, то я, і тільки я відповідаю за те, що відбувається із мною.

Що можемо впливати на свої думки, емоції й поводження. Ми можемо впливати на навколишній світ.

І якщо ми самі позитивно ставимося до світу й інших людей, та активно діємо, то у відповідь ми одержуємо ті ж позитивні події й відносини. Це - закон людського життя, якимпотрібно керуватися, щоб бути щасливчиком і радіти життю ...

Задоволення цим людям доставляє діяльність, що змінює світ. Щоб здійснювати її, вони повинні постійно розвивати свої навички. Реалізуючи їх, вони випробовують задоволення. Вони говорять собі: «Мені потрібно навчитися цьому, щоб перетворити в те, що я хочу», «Я хочу зробити це на свій смак».

Щойно потрапляючи в критичну ситуацію люди з такою моделлю поводженняпереконанні, що причина того, що відбулося в нас самих. Вони орієнтуємося на результати, а не на пошук причин. Наприклад: «Як я можу виправити положення? Як це краще зробити? Як мені змінити це? Як знайти найкращий вихід?»Ви відчуваєте різницю?

За допомогою питання «чому я?» ми знімаємо із себе відповідальність і стаємо жертвою обставин.

Питанням «як?» ми, навпроти, беремо відповідальність на себе й готуємося діяти. Чудодійне питання «як?» відкриває перед нами нові можливості й дозволяє на краще змінити наше життя. Як тільки ви зрозумієте, що краще собі ставити запитання «як?», а не «чому?», як це робить «жертва», перед вами відкриються необмежені можливості й задоволення.

Оволодіння цією моделлю поводження - дає вам стратегію, за допомогою якої ви зможете успішно будувати своє життя. Крок за кроком ви навчитеся успішно застосовувати отримані знання у своєму житті. Поступово виробиться нова позиція - позиція господаря. Ви здобуваєте нові навички. Це схоже на навчання ходьбі. Всі ми колись училися ходити й тримати рівновагу. Зараз ми навіть не пам'ятаємо про наші перші уроки. Наші дії стали автоматичними. Ми ж не думаємо, які м'язи напружувати, щоб зробити перший крок. Якби все це ми тримали в голові, то не змогли б зробити й одного кроку.

Нова стратегія допоможе вам відновити свою цілісність, виявити свої безмежні можливості. Вся принадність нової моделі полягає в тому, що ви перестаєте боятися критичних ситуаціях. Навпаки, такі ситуації стають для вас своєрідним тренажером. Замість порожніх і шкідливих розтрат на негативні емоції, ви починаєте діяти конструктивно.

6.3.2. Практичні поради по формуванню моделі поводження «господар». Для формування моделі господаря потрібно зробити певні кроки.

Крок перший. Взяти на себе відповідальність: «Всі події у своєму житті я створюю сам, разом з навколишнім світом. Усе, що я бачу, чую й почуваю у своєму світі, - це відбиття моїх думок і почуттів. А також думок, почуттів і переконань оточуючих мене людей».

Навколишній світ є відбиттям наших думок, почуттів і емоцій. Усе, що є в нашій підсвідомості, у нашій душі, - проявляється зовні. Немає випадкових подій. Усе в цьому світі закономірно.

Тому перше, що потрібно сказати при аналізі будь-якої ситуації:

- Це мій світ, моє життя. Всі події у своєму житті я створюю сам/сама. Всі й усе в цьому світі допомагають мені в створенні будь-якої ситуації. Ось і цю ситуацію я створив/створила сам/сама разом з іншими людьми.

Головне - це вчасно перемкнутися на нову модель.

Крок другий. Використання ментального закону притягання. Відомо, що позитивні думки створюють сприятливі ситуації в нашому житті, а негативні - хвороби й страждання.

Для цього важливо зрозуміти, що все, що ви бачите, чуєте й почуваєте, — це продовження вас самих. Це відбиття вашого внутрішнього стану. Навколишній світ є продовженням нас самих. Тобто все, що є в нашій підсвідомості — сукупність думок, почуттів і емоцій, — все це проектується на зовнішній екран. Іншими словами — зовнішнє відбиває внутрішнє. Ми бачимо й чуємо те, що є в нас у душі, у підсвідомості. Тому, якщо у вашому житті є людина, що вас дратує й кривдить або яку ви просто ненавидите (не хочете бачити), то не поспішайте обвинувачувати цю людину. Загляньте усередину себе. Розгадка цієї ситуації ховається там. Подібне притягає подібне! Отже, все, що вам не подобається в інших людях, — є усередині вас. (До речі, вірно й зворотне твердження: усе, що вам подобається в інших людях, — теж є у вас.)

Це підтверджується і Біблією: «По вірі вашій буде вам». Виходить, що ми живемо в справедливому й закономірному світі, де кожному віддається по його вірі, тобто по його думках. У що людина вірить, то вона і одержує.

Отже, наступне питання, що ви повинні задати собі, звучить так: «Чим я створив/створила цю ситуацію? Якими своїми думками й емоціями? Яким поводженням?»)

Використайте повною мірою закон відбиття й подоби: зовнішнє відбиває внутрішнє і подібне притягає подібне. І в цьому вам допоможе позитивне мислення.

Навколишній світ - це відбиття й продовження нас самих. Якщо ви не любите й не поважаєте себе, то обов'язково залучите кривдника. Якщо ви роздратовані й злі, то не дивуйтеся неприємностям. Якщо у вас добрі думки й прекрасний настрій, то й ситуації вас чекають відповідні.

Тому приймайте будь-які ситуації, які виникають у вашому житті, без претензій і образ, з світом. Кожна людина, що зустрічається на вашому життєвому шляху, приносить із собою певні відкриття. Будьте уважні!

Крок третій. Позитивний намір. Пам'ятаєте приказку «Усе, що робиться (відбувається), - на краще»? За будь-якою ситуацією, за будь-якою подією ховається позитивний намір. Не існує випадкових подій. Усе в цьому світі справедливо й закономірно. Інакше кажучи, наш підсвідомий розум створює події для того, щоб здійснити для нас щось життєво важливе, якийсь позитивний намір.

Тому наступне питання, що ви повинні задати собі, звучить так: «Для чого мені потрібна ця ситуація? Який позитивний намір моя підсвідомість здійснює за допомогою цієї ситуації? Які важливі й позитивні уроки я повинен витягти із цієї ситуації?»

Всесвіт розмовляє з нами за допомогою різних життєвих ситуацій. Адже життя — це сукупність таких ситуацій. Якщо події приємні, отже, ми живемо в злагоді з собою йнавколишнім світом. Якщо події неприємні, отже, ми зупинилися у своєму розвитку. Будь-яка критична ситуація - це підказка для нас. Намагайтеся зрозуміти, чому ви повинні з неї навчитися.

Все залежить від того, як ми ставимося до подій. Якщо споконвічно в мені буде закладене знання, що все в цьому світі не просто так, що моя підсвідомість створює події для того, щоб допомогти мені відшукати мій справжній шлях, і залучає в моє життя потрібних людей, а я допомагаю, у свою чергу, оточуючим людям, то життя здобуває зовсім інший сенс. Зникає страх перед майбутнім. Перестаєш почувати себе нещасною жертвою. Починаєш накопичувати силу. І почувати себе «Господарем».

Слушно про це написала американський психотерапевт Л. Бассет: «У пошуках допомоги, сподівання на краще життя я відшукала дещо дивовижне. Щось таке, про що навіть і не здогадувалася, не підозрювала, наскільки цього потребувала. Я набула впевненості і з'ясувала, щоєїїджерелом.Неде-небудьзовні,а, навпаки, в собі я відкрила потужне, невичерпне джерело зцілення. Прекрасне почуття внутрішньої впевненості провело мене через багатонелегких випробуваньідопомоглоусвідомити,що я собі й підтримка, й опора. Якої б негоди не приготувало мені життя, я зумію подбати про себе».

Крок четвертий. Створення нових способів поводження. Що означає змінити своє поводження і як це зробити? Змінитися - це значить створити нові способи поводження й мислення й реалізувати їх у своєму житті. Сформувати нове відношення до себе й навколишньому світу. А критичні ситуації саме вказують на те, що потрібно змінити. І знову вам в цьому допоможе позитивне мислення.

Завдяки таким ситуаціям постійно йде самовдосконалення й розвиток. Ваша свідомість міняється й розширюється. Ви стаєте більше гнучким і мудрим.

Головне - взяти на себе відповідальність і почати мінятися самому, а не чекати, поки зміняться навколишні. Запам'ятаєте золоте правило: ситуацією володіє той, у кого більший вибір у поводженні.

Якщо ви вже готові до змін, то наступна дія, що ви повинні зробити, - це створити нові способи поводження й мислення.

Якими повинні бути ці нові способи?

По-перше, вони повинні бути більше ефективні й надійні, ніж старі.

По-друге, бажано, щоб вони діяли швидше й виглядали простіше ніж попередні.

По-третє, і це саме головне, нові способи не повинні мати шкідливих побічних наслідків. Тобто вони повинні бути сприятливі для вас і навколишнього світу. Згадайте золоте правило всіх релігій світу: «Роби іншим те, що ти хочеш, щоб тобі робили».

Кількість нових способів може бути нескінченним. Все залежить від вашої фантазії й творчості. Чим їх більше - тим більший вибір, тим ви гнучкіше.

Тепер приступайте до конкретних дій. Якщо ваші думки залишаться тільки на рівні думок, то мало що зміниться. Необхідно використати нові варіанти поводження в житті, на матеріальному плані буття. У потрібний час і в потрібнім місці. Потрібно діяти.

Зрозумійте головне! Ви — господар. Ви можете все. У вас є все. Тому допоможіть собі одержати доступ до тих важливих почуттів і цінностям,яких ви потребуєте як особистість. І після того, як ви одержите те, щовам необхідно, можливі два варіанти подальшого розвитку подій. Перший - ви змінитеся, вистанете іншим. І другий - ця модель дасть вам спокій.Все дуже просто: ви перестаєте відігравати роль жертви, а отже, «заражати» людей і себе негативними думками. Від вас починає виходити «позитивна енергія». Ви транслюєте зовні благодать і любов, а це благотворно діє на вас і навколишній світ.

В формуванню нової моделі поводження вам допоможуть поради відомого американського психолога й педагога П. Вайнцвага:

Будь господарем своєї долі.

Досягни успіху в тім, що ти любиш.

Внеси конструктивний вклад у спільну справу.

Будуй відносини з людьми на довірі.

Розвивай свої творчі здатності.

Культивуй у собі сміливість.

Піклуйся про своє здоров'я.

Ніколи не зневіряйся в себе.

Намагайся мислити позитивно.

Сполучай матеріальне благополуччя з духовним ростом.

Звичайно дуже часто у вашому новому житті, де ви хочете бути господарем виникають перешкоди: це підсвідомість протестує проти нововведень. Чому?

Тому ви поки ще не господар свого життя. Підсвідомість, намагаючись якось забезпечити стійкість, спорудило в душі паркан і сидить за ним. Вам чогось схотілося, а душа відразу впирається в бар'єр: «Не можна!»

Ви намагаєтеся його якось обійти, але ваш стан жалюгідний. Ви робите те, що вам хочеться, але з великим напруженням. Іноді ви проривалися крізь бар'єри, але це завжди наносило вам душевну рану.

Власна підсвідомість ніколи вас безпосередньо не слухалася. Ви приймали свої рішення, а підсвідомість свої. Іноді вони збігалися. Ви прекрасно пам'ятаєте ці випадки, тому що це були моменти удачі й упевненості у своїх силах.

Але частіше вам доводилося довго вмовляти підсвідомість, щоб вона дала можливість хоч чогось домогтися. Однак це віднімало занадто багато душевних сил. Зараз ви навчитеся прямо наказувати своїй підсвідомості.

Щораз, коли вам лінь, не хочеться або страшно, але ви вже вирішили щось робити, ви говорите собі: «Я вирішив і зроблю. Вперед!» І все вийде. Чому це відбудеться? Тому що Я прийняв рішення, а підсвідомість підтримала це рішення. Адже ви вже так, і підсвідомість знає про це. Тому ви почуваєте, що ви дійсно господар становища, а не яка-небудь жертва.

Ваш вплив на підсвідомість буде значно ефективніше, якщо ви свої рішення, накази, плани будете передавати їй перед засипанням або відразу ж після пробудження, коли ви перебуваєте в стані «напівдрімоти». Саме в цей час найбільше успішно відбувається програмування себе на нове життя.

І так підсвідомість починає вас слухатися. Спочатку з неохотою, але потім усе краще й швидше.

Ця методика сильно полегшує життя, тому що людям властиво в нерішучості вмовляти себе, приводити різні доводи. А хитра підсвідомість починає сперечатися, затягувати справи, поки вже не пройдуть всі строки й поїзд не піде.

Як тільки підсвідомість починає: «Але чому я? Чому зараз? Чому не відкласти?», ви не здаєтеся, а спокійно відповідаєте: «Тому, що Я вирішив!» І сперечатися не має про що. Ви відразу приступаєте до справи.

У вас не повинно бути ні сумнівів, ні коливань. Нерішучість – доля жертви. Ваше рішення - вищий закон і апеляції не підлягає. Самі великі авторитети вам не указ. Ваше життя за вас ніхто не проживе. Тільки ви вирішуєте, яке у вас буде життя і як ви будете домагатися своїх цілей.

А якщо вам спала на думку гарна ідея, але ви не можете приступитися до її реалізації саме зараз, тому що надмірно зайняті? Не страшно. Ви даєте наказ: «Сьогодні я займуся цим в 19 годин 23 хвилини». Чому в такий час? «Тому що Я так вирішив». І рівно в 19.23 приступаєте.

Спочатку це буде здаватися дивним, але незабаром ви побачите, наскільки швидше й приємніше вам стало приймати рішення. І починати що-небудь дуже легко, а далі - як «вагон штовхати». Головне – почати рух.

В цілому для формування моделі господаря (при формуванні необхідних рис особистості) доцільно скористатися технологією зміни Я-концепції, яка включає в себе:

усвідомлення потребизміни власного Я-образу;

створення нового Я-образу (наприклад, сформувати відповідальність);

подумки відтворення нового образу – програмування підсвідомості – формування нового образу(візуалізація, афірмації– ментальна практика 30 хвилин кожного дня);

поведінки відповідно до нового образу;

повторення останніх2-х етапів протягом певного часу (не менше 21 дня.

А крім цього потрібно оволодіти, просякнутися філософією позитивного мислення, яка є визначальною в формуванні людини-господаря. Бо філософія - основа будь-яких змін. Для цього потрібно серйозно попрацювати над собою - доведеться позбутися багажу старих щільно укорінених установок і переконань, поставити «фільтри» на негативну інформацію від оточення і засобів масової інформації, розібратися зі своїми справжніми цінностями, бажаннями і цілями. Головне, пам'ятайте про те, що все в ваших руках. Ви можете зробити свій вибір і стати Господарем свого життя - радісного та успішного!

Нагадаємо, що філософія позитивного мислення включає в себе наступні положення:

Кожна людина має безмежні можливості та може досягати в житті щастя, успіх та самореалізуватися.

Кожна людина – потенційний геній, невідома планета.

Перш ніж змінювати життя, які-небудь обставини, необхідно змінитися самому.

Не об'єктивні події самі по собі викликають у нас позитивні або негативні емоції, а наше внутрішнє сприйняття їх, їхня оцінка. Ми почуваємо те, що думаємо із приводу сприйнятого, як його оцінюємо.

Думка матеріальна. Життя наше таке, яким його наші думки роблять, а ними можна управляти.

Змінюючи аспекти нашого мислення, можна змінити своє життя.

Все будується і непохитно тримається на бадьорій активності, оптимізм – ценаріжнийкамінь в житті сучасної людини.

Кожна криза, помилка в житті людини, це не катастрофа, а шанс змінити життя на краще

Людина, якій притаманна ця ефективна життєва філософія цінує й любіть життя. Радіє кожному дню як подарунку долі. Щоранку при пробудженні вонаговорить: «Я бачу, я чую, я рухаюся, я не страждаю! Спасибі! Життя прекрасне!» .

Формування такої філософії в учнів та молоді дозволить їм реалізувати свій безмежний потенціал, стати справжніми господарями своєї долі.

Звичайно ж, у вас, можливо, виникло бажання уточнити яка модель поведінки притаманна вам? Так! Тоді скористайтеся тестом «Ти господар або жертва?» (див. Практикум)



7. КРИЗА, ЯК ШАНС ЗМІНИТИ ЖИТТЯ НА КРАЩЕ
5.ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО МИС...
 

Коментарі (0)

There are no comments posted here yet

Залишити свій коментар

Posting comment as a guest.
0 Characters
Вложения (0 / 3)
Share Your Location

Редакція порталу «Учительський журнал он-лайн» може не поділяти точки зору автора та користувачів порталу, які висловлюються у формі коментарів до статей, повідомлень на форумі тощо. Автори публікацій відповідають за достовірність фактів, цитат, власних назв і т.п. Матеріали публікуються в авторському варіанті; ілюстрації, пунктуація і лексика авторські. Претензії не приймаються. Матеріали не рецензуються.

Контакти

вул. Плеханівська, 66, оф. 11, м. Харків, 61001 
Адміністратор порталу:
Тел. : +38 (068) 375-46-34
Тел. : +38 (066) 820-40-65
Тел. : +38 (057) 731-96-33
(с 9.00 до 17.00 субота, 
неділя - вихідний
)

e-mail:  
Premium Joomla Templates