1.ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ: НЕОБХІДНІСТЬ, СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ, НАПРЯМИ

Бездуховність суспільства – одна з нагальних проблем сьогодення. Переважна більшість молодих людей сьогодні, на жаль, не має чітких моральних цінностей та ідеалів. Тому перед освітніми інститутами стоїть мета: виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпеченнястворення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молоді.

Це проблема всього українського суспільства, всієї держави. Саме тому одним з провідних напрямів виховної роботи сьогодні повинно стати національно-патріотичне виховання молоді.

Педагогіка через виховання та навчання відтворює, продовжує і розкриває у кожному наступному поколінні народ, націю. Тому й національний підхід у науковому розв'язанні педагогічних проблем є обов'язковим. Головною запорукою процвітання держави, виступає саме національно-патріотичне виховання молоді.

Патріотизм – одне з найбільш глибоких почуттів, закріплених віками і тисячоліттями відособлених вітчизн і народів. Від духовних надбань держав, людського роду залежить багатство наших спільних досягнень. В основі патріотизму лежить почуття батьківського кореня, роду, нації, держави: це і пам'ять роду і шана предків.

Видатні філософи, письменники, етнографи, психологи і педагоги світу здавна визнавали, що виховання має яскраво виражений національно- патріотичний характер. Так, Т. Шевченко пов'язував патріотизм народу з боротьбою за його щастя, П. Грабовського турбувала тема про вічну славу своєї Батьківщини, П. Куліш поєднував любов до України з любов'ю до людства, вказуючи на те, що молоді потрібно вивчати біографію видатних людей.

Педагог К.Д. Ушинський розглядав актуальність виховання патріотизму при ознайомленні учнів з історією, природою, подвигом народу, вивченні рідної мови, історії та культури рідного краю. Саме на такий шлях у трактуванні національної педагогіки він орієнтував нас, доводячи, що незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети.

Ушинський вважав, що «кожен учитель повинен домогтися, щоб учень якнайкраще знав близьке, дороге йому: Батьківщину і все, що її стосується, так само, як уміє читати, писати, рахувати.

Класик педагогіки А.С. Макаренко доводив, що патріот – це людина, яка має цінну для суспільства орієнтацію. Велику місію він вбачав у патріотичній потребі творення людських благ.

Традиції А.С. Макаренка продовжував В.О. Сухомлинський. Патріотичне

виховання він розумів як сферу духовного життя, яка пронизує усі форми суспільно–корисної діяльності навчального закладу. «Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується», переконував В.О. Сухомлинський.

Він вважав, що, логіка патріотичного виховання нерозривно пов'язана із суспільно–корисною працею заради своєї країни.

Погляди видатних діячів педагогіки і культури, нові соціально-економічні шляхи розвитку українського суспільства висунули сучасні вимоги до системи освіти. Одним із завдань якої є виховання свідомого громадянина-патріота, що означає формування в молоді комплексу певних знань, особистісних якостей та рис характеру, що є основою приналежності до того чи іншого народу та суспільства.

Незважаючи на те, що протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій з національно - патріотичного виховання молоді: Концепція національної системи виховання (1996р.); Концепція національно–патріотичного виховання (2009р.); Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.; Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012р.), жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки.

Тому, у червні 2015р. Міністерство освіти та науки України розробило Концепцію національно – патріотичного виховання дітей та молоді і методичні рекомендації щодо її впровадження у загальноосвітніх закладах, а 13 жовтня 2015р. вийшов Указ Президента України №580/2015 «Про стратегію національно–патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020рр.

У цих документах звертається увага на те, що коли існує пряма загроза втрати Україною державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді.

Патріотичне виховання розглядається як складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина – патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання своїх громадських і конституційних обов'язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

В сучасних умовах пріоритетною частиною патріотичного виховання є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії , проходити службу у Збройних Силах України.

Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з молоддю та модернізації освітнього процесу.

Ідеалом виховання виступає різнобічний та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності, розвитку суспільства й нації в цілому. Причому, форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології. Тож стрижнем виховної роботи стає національно-патріотична ідея, яка відіграє роль об'єднуючогo, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові,спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави.

Для її реалізації освітянам потрібно вирішити такі завдання виховної роботи:

  • забезпечити сприятливі умови для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та можливостей;
  • виховувати почуття поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки - Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;
  • сприяти, успадкуванню духовних та культурних надбань українського народу;
  • формувати почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;
  • виховувати працелюбність, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;
  • сприяти розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я;
  • задоволення естетичних та культурних потреб особистості;
  • В цілому, національно-патріотичне виховання ґрунтується на принципах:
  • національної спрямованості виховання, який передбачає формування у молоді національної свідомості, любові до України, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, здатності зберегти свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
  • культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства;
  • гуманізації виховного процессу, що зосереджує увагу на особистості, як вищій цінності;
  • суб'єкт-суб'єктної взаємодії передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
  • цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу, передбачає забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи.
  • акмеологічний принцип вимагає орієнтації виховного процесу на вищі морально-духовні досягнення і потенційні можливості особистості, створення умов для досягнення нею життєвого успіху, розвиток індивідуальних здібностей.
  • особистісної орієнтації означає, що загальні закони психологічного розвитку проявляються у кожної людини своєрідно і неповторно.
  • життєвої творчої самодіяльності передбачає становлення особистості як творця свого життя, який здатен приймати особисті рішення, і нести за них відповідальність, повноцінно жити і активно діяти, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни.
  • толерантності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, формування у вихованців відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів.

Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення Української державності, героїчних подій минулого держави, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту, досягнень нашої держави та її видатних представників, що формує в молоді цілий спектр патріотичних почуттів:

  • почуття належності до своєї держави та її народу;
  • почуття гордості за успіхи держави;
  • повага до історії , культури, традицій, вірувань, менталітету;
  • захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;
  • любов до рідної природи;
  • шанування рідної мови , традицій , звичаїв, обрядів своєї країни;
  • ностальгія при розлуці з Батьківщиною;
  • неприязнь до всього антиукраїнського;
  • почуття національної гідності.

Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є формування світоглядної свідомості учня, в виховній діяльності доцільно використовувати наступні напрями та методи:

1. Світоглядний: бесіди, розповіді, оповідання, повідомлення, читання. Характерною особливістю методів патріотичного виховання є їхня емоційність, яскравість і цікавість. Вони повинні будуватися на життєвих прикладах, ілюструвалися піснями, віршами, конкретними прикладами з історії та сьогодення, фактами повсякденного життя здобувачів професійної освіти тощо.

2. Суспільно-корисний: екологічний рух, походи,вивчення історії свого

села, вулиці, школи, родини, батьківщини.

3. Трудовий: знайомство з традиційними ремеслами, народними промислами, виготовлення альбомів, газет, підготовка виставок, колекцій,гербаріїв. «Золоте правило» народної педагогіки вчить: «Без праці людину не виховаєш, бо праця є метою та сутністю людського життя».

4. Пізнавально-розвиваючий: бесіди, вікторини, олімпіади, турніри, усні журнали, години спілкування, аналіз різноманітних ситуацій, заочні подорожі, зустрічі з видатними людьми. Ці методи спрямовані на виховання в здобувачів пізнавальної активності, розвиток творчих здібностей, уміння відстоювати власну точку зору, розкривають перед учнями справжню красу життя.

5. Художньо-естетичний: вечори народної пісні та танцю, свята рідної мови, виставки народних промислів, конкурси творчості, свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв. Опора на ці методи сприяє формуванню у вихованців високих громадських якостей, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, шануванню рідної мови, дбайливому ставленню до природи, усвідомленню належності до українського народу, виховує честь, гідність, мужність, відвагу, прагнення пізнавати, зберігати й передавати у спадок надбання народу.

6. Військово-спортивний: змагання з народних видів спорту, козацькі змагання та забави, народні ігри, туристичні змагання. Ці методи сприяють вихованню у учнів стійких моральних якостей (поваги до Збройних СилУкраїни, любові до Батьківщини, бажання стати на захист Вітчизни); психологічних якостей (мужності, ініціативності, відваги тощо), фізичних якостей (витривалості, швидкості, спритності тощо.; духовних якостей (доброти, товариськості, честі, громадянського обов'язку, справедливості, історичної пам'яті).

Отже, національно-патріотичне виховання - це діяльність вихователів, викладачів, майстрів виробничого навчання, яка спрямована на формування ставлення вихованця до себе, до свого народу й Батьківщини.

Батьківщина, насамперед, це земля батьків і дідів. І все, що зв'язане з нею, має бути святим для молодої людини. Адже в усі часи патріотичне виховання було наріжним каменем національного виховання.

Патріотизм - це відчуття гордості своєю Вітчизною, її історією, звершеннями. Це прагнення зробити свою країну красивіше, багатше, міцніше, щасливіше – в цьому полягає національна гордість і гідність народу.

Тож в педагогічній діяльності повинна ставитися мета виховувати в здобувачів професійної освіти почуття патріота свого краю, своєї землі – патріота Батьківщини. Юнак повинен бути вірним захисником своєї Вітчизни, дівчина свої почуття любові до рідного краю повинна передати своїм дітям. І завдання кожного педагога, сіяти зерна любові, поваги до отчого дому, до рідної землі, до неньки - України в душах своїхвихованців.


2. ВІРШІ ПРО УКРАЇНУ ВІД ВІДОМИХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІ...
ПЕРЕДМОВА
 

Коментарі (0)

There are no comments posted here yet

Залишити свій коментар

Posting comment as a guest.
0 Characters
Вложения (0 / 3)
Share Your Location

Редакція порталу «Учительський журнал он-лайн» може не поділяти точки зору автора та користувачів порталу, які висловлюються у формі коментарів до статей, повідомлень на форумі тощо. Автори публікацій відповідають за достовірність фактів, цитат, власних назв і т.п. Матеріали публікуються в авторському варіанті; ілюстрації, пунктуація і лексика авторські. Претензії не приймаються. Матеріали не рецензуються.

Контакти

вул. Плеханівська, 66, оф. 11, м. Харків, 61001 
Адміністратор порталу:
Тел. : +38 (068) 375-46-34
Тел. : +38 (066) 820-40-65
Тел. : +38 (057) 731-96-33
(с 9.00 до 17.00 субота, 
неділя - вихідний
)

e-mail:  
Premium Joomla Templates