Пошук плагіату

 


 

Матеріал з "Wikipedia"

Плагіат — привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора

Визначення поняття

Юридичне визначення цього терміна вперше з'явилося в українських нормативних документах лише в липні 2001 року в новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права». Водночас власне явище плагіату має багатовікову історію. Засуджували літературні крадіжки відомі поети та мислителі того часу — Ювенал, Горацій, Вергілій і Марціал. Останній уперше застосував слово «плагіатор», що латиною означало «викрадач чужих рабів», до літературних грабіжників. У XVII столітті у Франції з'явилися навіть теоретики плагіату. Зокрема, Франсуа Ла Мот ле Вайє у своїй роботі «Академія ораторів» відкрито радив маскувати власну нездатність до творчості плагіатом і навіть давав рекомендації як, непомітно замінюючи всі вислови вкраденої фрази їхніми синонімами, приховати крадіжку.

Нині єдиного, вичерпного та загальноприйнятого визначення плагіату не існує. Приміром, автори одного з найбільших англомовних ресурсів для виявлення плагіату «Turnitin» дають такі визначення цього поняття:

  • вкрасти ідею або слова іншої людини і видати їх за власні;
  • використати результати роботи іншої людини без вказання джерела, звідки вони були взяті;
  • повністю або частково вкрасти мистецький, науковий або інший твір чи роботу та видати їх за свою;
  • представити вже існуючу ідею або продукт як новий та оригінальний.

Крім того, в різних сферах і галузях діяльності плагіат може мати більш персоніфіковані відносно специфіки цієї діяльності визначення. Так, в навчальних закладах він може розглядатися як:

  • офіційно не підтверджена домовленість між щонайменше двома студентами, наслідком якої є виконання однакових, або майже однакових робіт;
  • фальсифікація — зміст завдань, наприклад, статистичні показники, були вигадані або невірно вказані як результат власної роботи;
  • реплікація — коли студент здає однакову, або майже однакову роботу кілька раз для підняття власного академічного рейтингу;
  • використання не дозволених допоміжних матеріалів під час іспитів;
  • отримання недозволеної копії екзаменаційних завдань;
  • спілкування з іншими студентами під час іспитів для розв'язання завдань;
  • представлення себе під іменем іншого студента на іспитах.

Класифікація типів плагіату

Таким чином, плагіат в будь-якому разі розглядається як шахрайство, суть якого — у крадіжці чужої роботи або її частини і представленні її як власної. Загалом, плагіат можна поділити на три основні типи:

  1. Копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем.
  2. Представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел.
  3. Перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.

Правила цитування

Цитування має використовуватися у всіх випадках, коли в роботі використовуються дані, взяті зі сторонніх джерел, а не отримані або створені безпосередньо автором. Порушення вказаних нижче правил і їх недотримання має розцінюватися як плагіат:

  • якщо думка автора наводиться дослівно, то її слід взяти в лапки;
  • якщо цитується великий уривок тексту, то він може не братися в лапки, натомість — виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);
  • допускається скорочення цитати, яке не веде до викривлення думки автора. Місце скорочення має бути відзначене в цитаті квадратними дужками з трикрапкою всередині;
  • допускається перефразування цитати, зміна словоформ чи відмінків певних слів. В такому разі, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках обов'язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку використаної літератури, який додається до роботи);
  • в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі нема.

Україна

Серед відомих випадків звинувачень в плагіаті в українському суспільстві можна зазначити наступні.

  • Марко Вовчок протягом 1870–1872 років публікувала в петербурзькому місячнику «Переводы лучших иностранных писателей» переклади, зроблені найнятими нею людьми, під власним прізвищем. Пізніше одна з цих наймичок підсунула Вовчок переклад казок Андресена, який насправді просто списала зі зробленого два роки тому перекладу кількома іншими перекладачками. Казки вийшли друком, а справжні автори перекладів здійняли галас. В результаті, третейський суд з 19 літераторів визнав Вовчок винною у плагіаті. Зізнатися в тому, що насправді твори вкрала не вона, письменниця не могла. Адже тоді б з'ясувалося ще й те, що вона таємно наймала перекладачок і їхні роботи підписувала власним прізвищем.
  • 28 червня 2011 року під час церемонії вручення дипломів у Києво-Могилянській академії секретар Ради національної безпеки та оборони Раїса Богатирьова виступила з промовою перед випускниками. Виявилося, що цілі шматки виступу української чиновниці збігаються з промовою глави корпорації Apple Стіва Джобса перед випускниками Стенфорду в 2005 році.
  • У 2011 році «Українська правда» опублікувала матеріали розслідування, які свідчать про те, що книга тодішнього президента України В. Януковича «Opportunity Ukraine» містить абзаци з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб, зокрема Юрія Луценка, Тараса Стецьківа, Максима Михайленка, Віталія Сича, В'ячеслава Піховшека, Романа Манєкіна, Василя Волги та невідомої студентки Галі, яка виклала на базі рефератів свій реферат на тему «Центризм как элемент политической власти в России на примере партии „Единая Россия“».
  • У травні 2012 року професор Єльського університету Тімоті Снайдер звинуватив у плагіаті народного депутата України Вадима Колесніченко і ГО «Міжнародний антифашистський фронт»: за його словами в книзі «ОУН і УПА: дослідження „історичних міфів“» Колесніченко без дозволу Снайдера опублікував його запис в блозі самостійно кваліфікувавши його як наукову статтю. Вадим Колесніченко відкинув усі звинувачення в плагіаті, вважаючи їх «недостойними обговорення».

 


 

 

Ще декілька слів Від нашого порталу

Шановні колеги, всі ми розуміємо, що плагіат це дуже погано. Тому на порталі ми пропонуємо кожному з Вас допомогти адміністрації з пошуком робіт, які використовують плагіат. Але мусимо Вам нагадати, що плагіатом може вважатися робота, яка складається з чужих думок на 30 і більше відсотків.

Стосовно питань пов'язаних з захистом авторського права. Офіційно подати скаргу за розміщення плагіату може лише дійсний автор розробки, тому всі роботи, що підпадають під сумнів будуть переноситись до розділу "Карантин/плагіат", та заблоковані на редагування. Авторам цих робіт потрібно доказати, що робота є авторською та/або внести правки до файлу (Виконується у файлі та пересилається адміністраторам порталу.) Після цього робота в виправленому варіанті повертається до необхідної категорії

Питання з сертифікатами, які вже були видані. Кожен сертифікат має особистий номер, на сайті буде додана категорія або сервіс з перевірки кожного сертифікату. Сертифікати можуть бути анульовані при виявлені плагіату.

Перевірити роботу на плагіат можна на сайті "https://www.etxt.ru/" або подібних ресурсах, або завантажити на комп'ютер програму для перевірки тексту. Якщо унікальність тексту 30 або менше відсотків, то робота не є плагіатом.

Сповістити адміністрацію порталу про присутність плагіату можна через систему зворотнього зв'язку у графі "Ваш вопрос связан с :" обрати "Плагіат"

Оставьте свой комментарий

Оставить комментарий от имени гостя

0
  • Комментарии не найдены
Наверх

© 2012 ТОВ «ВГ «ОСНОВА». © 2016 Учительський Журнал он-лайн. Всі права захищено.  Joomla! - безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU/GPL.